Перший Інтернет в Україні обходився у 20 тис. рублів на рік
27 років тому в Україні з’явився перший інтернет. Коштувало таке задоволення – 20 тисяч рублів на рік, коли зарплата в 1990-му була в середньому 400 рублів.
На Інтернет могли підписатися тільки установи, а пересічні громадяни такого собі не дозволяли. Комп’ютери коштували шалених грошей – близько $4 тис, пише 33 канал.
“Це була реальна бомба. Хоч наш Інтернет тоді був і дуже повільний. Швидкість 2,5 кілобіт на секунду, коли домашній інтернет зараз в тисячу раз швидший. Але він надавав фантастичні на той час можливості вільно обмінюватись новинами з усім світом і пересилати електронну пошту, – говорить засновник українського інтернету Юрій Янківський з Вінниччини. – В інтернеті зберігся реєстраційний запис про наш вузол “ts.kiev.ua”. З поміткою, що домейн “ua” (Україна) ще не існує, і пошту треба пересилати через вузол ussr.fi (СССР Фінляндія)”.
Юрій Янківський з друзями першими підключилися до інтернету і стали його розбудовувати спочатку в Україні, а потім і у всьому світі.
“Якісь ідеї завжди були у повітрі. Ще в 1982-му наша компанія зробила гіпертекстовий редактор, який був дуже схожий на сьогоднішні інтернет сторінки. Щось говорили і про “електронно-поштові” комунікації. Але вперше ми побачили закінчену, працюючу мережу в Москві, – розповідає Янківський. – Команда інженерів з Інституту Атомної Енергетики об`єдналася в кооператив “Демос”. Так сталось, що один із співробітників “Демосу” познайомився з інженером університету Гельсинкі, який їх зареєстрував в Інтернеті – відкрив безкоштовний доступ до Інтернет вузла у Фінляндії. Але нічого безкоштовного не буває, і для підключення до Інтернет треба було з’єднувати модем у Москві з модемом у Гельсінкі по міжнародній телефонній лінії”.
Радість від новенької іграшки, яка звалась Інтернет закінчилась, коли вони отримали величезний рахунок за міжнародні розмови. Але відмовитись від Інтернет вони вже не могли. Вирішили будувати платну Інтернет-мережу.
“Абсолютно випадково дізнався про цей проект на самому його початку. На той час працював у компанії “Технософт”, тісно пов’язаною з Інститутом Кібернетики, і 19 грудня 1990-го року ми підписали договір з “Демос” на підключення до Інтернет. З того часу почали популяризувати його, каже програміст. – На листочку, де була намальована земна куля, дроти, що її обплітали, розповідалось, що таке мережа і як вона працює. Ми їздили на конференції і вибирали організації, яким би це було цікаво. Пояснювали їм: ось це пошта, а тут новини можна почитати, поставити інформацію про себе. Коли доходило що це світова комунікаційна мережа, то охоче починали платити гроші. До кінця 1991 року в нас була мабуть сотня організацій – користувачів Інтернет”.
