Чому мукачівський чудо-поїзд відвозить людей у віддалений парк і залишає їх там
Цими днями в Мукачеві запустили чудо-поїзд. Його поява в місті над Латорицею стала великою радістю для малюків.
Щодня диво-машина чотири рази на добу здійснює п’ятдесятихвилинну мандрівку містом за маршрутом: пам’ятник сажотрусу – вулиці Садова, Духновича, пл.Кирила і Мефодія, пл.Духновича, Ілони Зріні, Чехова, Валенберга, Бєляєва, Ужгородська, Карпенка Карого, Росвигівська, Данила Галицького, парк Перемоги.
Унікальність туристичного потягу, як його назвали в мерії, у тому, що він проїжджає повз важливі й цікаві історичні місця: реформатську церкву, католицький кафедральний костел Св.Мартина (1904), палац Ракоці, драмтеатр (1899), Мукачівську ратушу (1904), палац Грюнштейна, старий міст з видом на замок Паланок і Свято-Миколаївський монастир, Мукачівський державний університет, церкву Різдва Пресвятої Богородиці, фонтан в Росвигові, сад троянд, Собор Кирила і Мефодія. Фінішує чудо-поїзд у парку Перемоги.
Та тут одна важлива деталь. Приїхавши до парку на туристичному потязі, добиратися з нього мандрівникам доводиться вже самотужки. Чомусь про зворотній шлях ніхто не подбав. Але як може турист, який не знає міста знову повернутися в центр? Іти до нього потрібно хвилин 15-20. При цьому гості змушені або питати дорогу у перехожих, або викликати таксі. Та й у чому логіка? Адже до пам’ятника сажотрусу, звідки й починається рейс, чудо-поїзд все одно повертається і пальне все одно витрачає. Тож чому б не відвезти туристів цієї нової атракції до початкової станції? Так й для чого взагалі залишати людей у парку?.
А якщо, наприклад, батьки відпустили покататися на поїзді дитину одну… а повернутись до них малюк ще не знає… Що робити їм? Невже вони повинні курсувати за чудернацьким транспортом на власному автомобілі, аби потім забрати сина чи доньку?
Слід зазначити, що туристичний потяг розраховано на 16 дорослих або 20 дитячих місць (включає два вагони). Тож треба тільки уявити, як за ним слідують, наче президентський кортеж 20 автівок із татусями та матусями, які вирішили зробити для своїх нащадків транспортний сюрприз…
Що цікаво ще, організатори цього диво-поїзду пропонують мукачівцям та гостям міста послугу бронювання вагонів. Журналіст газети «МУКАЧЕВО EXPRESS» вирішив скористатися нею, і двічі зателефонував за вказаним номером у робочий час. Перший дзвінок чомусь скинули, а на другий через півгодини не відповіли зовсім. Можливо, це прикра випадковість, але навіть якщо так, то вона зовсім не личить персоналу, який працює для туристів.
До речі, про сам потяг. Він, звісно, є чудовою родзинкою міста, але чому його маршрут закінчується саме в парку «Перемога» незрозуміло.
Та й чому взагалі цей парк у Мукачеві особливий? Так, він дійсно приведений до ладу, але місце його розташування не надто зручне. Там людно лише під час проведення різних заходів.
Найчастіше у парк ходять місцеві мешканці вигулювати собак, хоча будинків біля нього мало. Він також є прохідним, тож нерідко ті, хто живе у районі Підгоряни та у сусідніх селах повертається через його територію додому.
Зараз, безумовно, літо, тому на атракції батьки приводять дітей доволі часто. Може похвалитися відпочинковий комплекс єдиним у області оглядовим колесом. Воно дійсно варте уваги. Є там і Американські гірки, і автодром, і тир, і Каліпсо, й каруселі для малят, і заклади харчування, і молоді дерева.
На жаль, немає лише затінку. Бо насадження, які висадили замість старих ще настільки дрібні, що деревами назвати їх можна буде хіба що через десятиліття. Це ж стосується і вулиці Духновича, де цієї весни вирізали цілу липову алею й засадили її невисокими саджанцями.
А парк… під час фестивалів справді оживає. У Мукачеві вміють проводити їх дуже видовищно. Але чи спонукають вони до здорового способу життя, тим більше, що ряд із ними – саме гастрономічного й алкогольного спрямування і там продають багато спиртного.
Дивно, щоправда, чому в той час, коли центр міста у доволі запущеному стані, парк на околиці так інтенсивно розвивається і в нього вкладаються чималі кошти, та що саме туди залучаються для відвідування більшість туристів.
Якщо увечері середмістя місцями без ліхтарів, то освітлення в парку «Перемоги» чудове, якщо окремі міські фонтани потребують оновлення та осучаснення, то в парку все облаштовано на європейському рівні.
Щодо туристичного потягу, то ідея його створення дійсно чудова. Хоч і не нова. У Львові, приміром, такий же, і зі схожою назвою курсує вже протягом багатьох років.
Що стосується цін, то у Мукачеві квиток коштує 40 гривень, а у Львові – за дорослого 75 гривень, за дитину до 13 років – 40 гривень. Так, у місті Лева вартість є більшою, але там шлях екскурсії пролягає за довшим маршрутом, поїзди обладнані екскурсійним супроводом із перекладом на три мови, ну і головне – там туристів не залишають посеред вулиці, а розробили маршрут таким чином, аби кінцева цікава подорож закінчувалася у місці початкового виїзду.
В Ужгороді ж проїхатися дитячою залізницею можна значно дешевше. Квитки для дорослих вартують 20 гривень, дитячі (від 6-ти до 14-ти років) 10 гривень, а малюків до шести років возять взагалі безкоштовно.
Якби там не було, а запуск чудо-поїзда – подія для міста позитивна. А недопрацювання, якщо у організаторів нової атракції буде бажання, виправити можна.
Оксана ПРИЙМАК, газета «МУКАЧЕВО EXPRESS», ексклюзивно для zakarpatpost.net
