Заробітчани розповіли про «брудну» працю у Польщі
Українці, які заробляють гроші у сфері прибирання квартир і офісів, розповіли, чи дійсно поляки жахливі клієнти, а сама праця – брудна та примітивна, як про неї говорять.
Стереотип №1: “Тітонька в халаті з відром та шваброю”
Саме такий образ складається в більшості з нас у голові при нагадуванні слова “прибиральниця”: немолода тітонька в халаті з відром та шваброю. Так і було колись, але в сучасному світі людину, що стоїть на сторожі чистоти та порядку, прийнято називати інакше – клінер. А сама професія значно помолодшала. Можливо, ви здивуєтесь, але середній вік “тітоньок – прибиральниць” у Польщі – 20-35 років. До речі, “дядечек” у клінінгу також не бракує, але про це згодом, пише svitua.com.ua.
Робота вимагає фізичної активності, і це відображається на зовнішності працівників та працівниць: більшість з них підтягнуті та спортивні. “Хтось для підтримання форми ходить до спортзалу, – говорить Ганна Луценко, студентка з Варшави, – Хтось бігає ранками, а я займаюся прибираннями. Це свого роду фітнес, за який я не плачу, а отримую гроші”. Ганна нічим не відрізняється від сучасних 20-річних дівчат. Проте переконана, що рід занять зобов’язує її дотримуватися певного дрес-коду. “Замовники хочуть бачити робітника, як мінімум, охайним,” – ділиться дівчина. Адже, “за одягом зустрічають”, особливо тих, кого впускають до приватного простору будинку чи офісу.
Стереотип №2: “Не чоловіча справа”
У польській традиції – відносити прибирання до сфери суто жіночих справ. Але сучасне життя й сюди внесло корективи, дозволивши представникам чоловічої статі зайняти своє місце на ринку подібних послуг.
Хлопці влаштовуються у професійні клінінгові компанії, що надають послуги великим торгівельним центрам, аеропортам, клінікам та іншим потужним об`єктам.
Нерідко така праця вимагає навчання, у тому числі, роботі зі спецтехнікою. А миття вікон на висоті, взагалі, навичок альпінізму та допуску до висотних робіт. Юрій Пришляк якраз і є представником фірми, що надає подібні послуги. “Я спеціаліст широкого профілю, – розповідає про себе хлопець. – Раніше працював на будівництві, зараз перекваліфікувався в мийники-висотники. Тепер дивлюся на людей згори – у прямому сенсі цього виразу”.
Стереотип №3 “Це не професія, у ній неможливо розвиватися та достатньо заробляти”
Навряд чи на світі знайдеться дитина, що мріє про професію прибиральника. Ми знаємо масу історій про героя зі шпагою, але жодного – про героя з ганчіркою, який відважно перемагає в щоденному двобою з брудним монстром. Зрештою, про бухгалтерів та слюсарів також оди не складають, але реальність бере своє і навіть романтики йдуть туди, де платять. А в клінінгу якраз платять.
“Найвищі заробітки – перед святами, Різдвом та Великоднем. У передсвяткові місяці попит на прибирання підвищується, а з ним і ціни. Маючи достатню клієнтську базу та здоров’я, можна заробити до 6 тисяч злотих на місяць,” – говорить Ганна Луценко. У звичайний час за годину стандартного прибирання (миття підлоги, протирання пилу тощо) вдається заробити 10 – 15 злотих на руки (нетто). Генеральне прибирання, а також наведення ладу після ремонту коштує дорожче. Ганна – сама собі начальник, тому й ціну за послуги встановлює самостійно.
У фірмах тарифи на порядок вищі, ніж у приватних прибиральників, як Ганна. Але й до відбору персоналу, і до навчання в таких компаніях підходять більш фахово.
Для новачків обов’язково проводять тренінги. Вчать, що таке “плаский моп” та “однотанкове відро з віджимом”, і як ними користуватися.
Взагалі, орієнтири чистоти задає Англія, де розташований всесвітньо відомий Британський інститут клінігових послуг (англ. The British Institute of Cleaning Science). Великі польські компанії намагаються зробити так, щоб їх менеджери прослухали хоча б один з основних курсів цього університету – “Оператор професійного прибирання”- і потім могли навчати співробітників.
Польський ринок послуг прибирання все ще розвивається. Отже, існує можливість заробляти як професіоналам, так і самоучкам. “Мене ніхто особливо не навчав,” – говорить Ганна. – “Відчуття чистоти та порядку в мене з дитинства. Прибирання ніколи не були для мене тягарем. Зараз багато засобів по догляду за оселею, намагаюся уважно вивчати інструкції, щоб не зіпсувати меблі та сантехніку. Іноді шукаю підказки в інтернеті. Люблю користуватися різною технікою – пароочисником, пилососом для миття вікон. Намагаюся уникати препаратів, що викликають алергію. Чула, що поляки оцінюють якість прибирання на нюх. На мій погляд, найякісніше прибирання це те, після якого запахи зникають, а в приміщенні панує свіжість”.
Стереотип №4 “Догодити полякам непросто. Працю клінерів не поважають, а молодих дівчат запрошують зовсім не для прибирання”
Не зважаючи на стереотипи, найактивнішими замовниками послуг, пов’язаних із чистотою, є зовсім не самотні чоловіки, а ділові жінки від 28 до 40 років, що весь свій час присвячують кар’єрі.
“Люди різні – говорить Ганна. – Неприємні ситуації бувають, але якихось особливих проблем з клієнтами, те, що називають sexsual harassment (укр. сексуальні домагання – ред.), чи надмірно прискіпливих, у мене не було. Зрештою, я завжди можу відмовитись, коли щось здалося підозрілим, а замовник чи замовниця поводять себе неадекватно”. У нагоді стають спеціальні інтернет-платформи, на яких люди шукають кандидатів на прибирання, а клінери – клієнтів. “На таких сайтах є відгуки і про прибиральників, і про їх клієнтів” – ділиться Ганна.
За декілька років праці, дівчина напрацювала певні принципи, що допомагають попереджувати складнощі. Ганна назвала їх “Правилами чотирьох “не”: не спізнюватися, не обманювати, не пліткувати та не робити того, про що не просять.
Юрій Пришляк, в свою чергу, рекомендує укладати із замовниками послуг письмові умови:“По-перше, це страхує від непорозумінь щодо умов та об’єму роботи. По-друге, легальна праця – є легальна праця. Це інший рівень, інше ставлення до тебе як працівника”.
