АНОНС. Юрій ФАТУЛА: «Коли Бог сказав своє Слово, лікар людину врятувати вже не зможе»
Юрій ФАТУЛА –кандидат медичних наук, доцент кафедри хірургічних дисциплін факультету післядипломної освіти УжНУ, практикуючий хірург та цікава людина. А ще – з-під його пера вийшли три книги про маловідомі сторінки минулого нашого краю. Утім цього разу у прес-центрі газети «НЕДІЛЯ» під час наших «Недільних бесід» ми вирішили поговорити про медицину, операції, практичну роботу та різні життєві курйози і таємниці.
— Пане Юрію, чому Ви обрали саме професію лікаря?
— Це – родинна традиція. Мій батько – відомий лікар-кардіолог, доктор медичних наук, професор, шанована особистість, легенда закарпатської медицини Михайло Іванович Фатула. Я радий, що у свої 85 років він ще активно працює, що ми з ним однодумці і друзі. Тому професію вибрав не випадково, пішов його стопами. Хоча в медицині я обрав не кардіологію, а хірургію. Тут у мене була своя дорога, усвідомлена і самостійна. У 1986 році закінчив медичний факультет Ужгородського державного університету, за розподілом на роботу поїхав у Чернігівську область, де відпрацював 4 роки у центральній районній лікарні.
Там я отримав перший, дуже важливий досвід самостійної роботи та відповідальності. Потім два роки навчався у клінічній ординатурі в Києві в одному з провідних хірургічних центрів – клініці професора Братуся, професора Фоміна, де вдосконалював майстерність у найкращих фахівців України. Тож додому, в Ужгород, повернувся вже сформованим оперуючим хірургом. З 1993 року, вже майже 25 років, працюю в міській лікарні. У 2003 році захистив кандидатську дисертацію і перейшов на роботу на кафедру хірургічних дисциплін УжНУ, де працюю і зараз. Але роботу в міській лікарні продовжив, вона є клінічною базою нашої кафедри.
Ужгородська міська клінічна лікарня – це один з провідних лікувальних закладів Закарпатської області. Тут працює потужній колектив високопрофесійних і відданих медичній справі лікарів. Хірургічна група, яка складається з кафедральних та практичних хірургів, протягом останнього десятиліття змогла оволодіти і широко запровадити сучасні новітні методи лікування хірургічних захворювань органів черевної порожнини. Це стосується, в першу чергу, лапароскопічних операцій. Це, так звана, мініінвазивна хірургія, по простому, хірургія малих розрізів. Це сучасна хірургічна технологія, яка широко розповсюджена в передових, економічно розвинутих країнах світу. На Заході такі операції виконуються практично у всіх медичних закладах, навіть у найменших місцевих лікарнях. І зрозуміло чому. Тому, що якість життя людини, в тому числі і післяопераційного, в заможних країнах ставиться на перший план. І саме лапароскопічні операції забезпечують на порядок вищу якість одужання: пацієнт швидше встає і рухається, його менше болить, він швидше повертається до своєї повсякденної роботи, сідає за кермо, займається спортом, тощо. Для держави це також економія як витрат на операцію, так і витрат на реабілітацію. Для хірургів ці операції в певній мірі дещо складніші, потребують навчання і досвіду.
В нашій області лапароскопічні технології поступово займають належне їм місце в арсеналі хірургічної допомоги. Лапароскопічні холецистектомії (видалення жовчного міхура при жовчнокам’яній хворобі) на сьогоднішній день виконують в Ужгороді, в Мукачеві, Берегові, Виноградові, Хусті. Але мені дуже приємно, що наша лікарня пішла далі і нам завдяки колективній праці, взаємопорозумінню і взаємодопомозі з боку керівництва, вдалося розширити діапазон лапароскопічних операцій. Ми лапароскопічно оперуємо пахові грижі, апендицити, варікоцеле, наші гінекологи – гінекологічну патологію. І це крок вперед, який особливо значимий, враховуючи складну ситуацію в медицині в нашій державі.
Лапароскопічні операції, якщо можна так виразитися, є моїми улюбленими операціями. Для того, щоб навчитися так оперувати я, маючи уже достатній досвід відкритих операцій, їздив разом із колегами на спеціальні навчальні курси, майстер-класи, відвідував наукові конференції. Також крім лапароскопічних втручань виконую й інші операції при різних захворюваннях черевної порожнини – грижах черевної стіннки, ускладнених виразках шлунку і 12-палої кишки, ускладнених пухлинах кишківника.
Але говорячи про свою професію, я в першу чергу, хотів би побажати всім нам, шановним читачам, міцного здоров’я. Водночас, я готовий допомогти кожному, як лікар-хірург. Ми повинні усвідомлювати, що з кожною людиною може будь-що трапитися – треба по-філософському сприймати світ Адже життя складається не лише з роботи та відпочинку, радощів, туризму, моря, кафе і театрів, але й з поганого самопочуття, хвороб. Лікарня, на жаль, це також частина нашого світу і життя
Продовження матеріалу читайте у свіжому номері закарпатської газети «НЕДІЛЯ».
