Ужгородські легендарні смітники – тема для анекдотів
Вони то горять, то їх хтось вигинає, то взагалі донедавна набережні оздоблювали сміттєві корзини без дна.
Туристи кидали в них папірці, а вони дивним чином опинялися на землі.
Ужгородці жартували, що в найменшому обласному центрі України смітники унікальні – бездонні.
Щоправда, нещодавно окрасу міста демонтували. Однак нових смітників ніхто так і не встановив. Принаймні, поки що.
Можливо, думають, які саме придбати.
А думати дійсно є над чим.
Адже, для прикладу, у сусідньому Львові смітники якісні, важкі, оздоблені гербом міста.
Навіть у маленькому Хусті кращі, чавунні, виготовлені у ретро-стилі.
Їх неможливо зігнути і пошкодити.
А от у столиці взагалі можна створювати експозицію із урн для побутових відходів.
Їх там багато видів.
Однак привертають увагу підземні.
До плюсів урн варто віднести особливість їхньої конструкції. Вони закритого типу, що запобігає намоканню та розкиданню сміття по місту через вітер та безпритульних тварин. У них не риються безхатченки, адже з них не можна нічого вийняти. Аби ж вкинути пакет, потрібно наступити на спеціальну «ніжку».
Лише тоді смітник відкриється і з’явиться ємність для сміття.
Інша перевага – естетичність, оригінальність та надійність.
Ідея цікава. Але Ужгороду потрібні компактні масивні смітники, які не горять, які неможливо зламати, вкрасти і які мають привабливий вигляд. Ажде кожні декілька років корзини для сміття у нас замінюють, але щоразу вони низької якості. Для чого нам смітники, які ламаються і горять? А далі… замкене коло – потрібно купувати нові.
Краще один раз закупити якісні і надійні. До речі, ситуація із лавицями – аналогічна.
