Парадичка: як в Україні називають овочі

[Total: 0    Average: 0/5]

Мова – це живий організм, але деякі її норми є сталими і не змінювалися віками. Розрізняють питомі українські та запозичені слова. Назви овочів, більшість з яких до України потрапили з інших континентів, коли мова вже була сформована, є запозиченнями і досі зберігають свою форму і значення.

Які назви овочів є запозиченими, а які вкоренилися в нашій мові.

Більшість слів у нашій мові мають латинське, грецьке, тюркське походження. Слов’янські мови також мають подібні слова у своїх лексиконах. Білоруська, польська, болгарська мови мають багато спільних слів, проте схожі слова можна віднайти як у німецькій, так і в англійській і навіть турецьких мовах, пише gazeta.ua.

Нині в українській мові маємо багато грецизмів, германізмів, запозичень зі слов’янських, семітських мов. Також у нашій мові присутні мадяризми – запозичення з угорської мови, якими рясніють діалекти Закарпаття, полонізми, англіцизми.

Наприклад, помідор. Це слово прийшло до нас з Італії – pomi d’oro – золоті яблука, саме такий переклад цього словосполучення, яке в українській мові змінило множину на однину та стало єдиним словом. Саме Христофор Колумб привіз ці плоди з Південної Америки до Італії і Португалії, де їх ще довго вважали отруйними.

В українській використовуємо і слово томат, особливо, коли потрібно дати означення якимось продуктам, наприклад, соку, соусу, але найчастіше називаємо цей плід саме помідором. На Закарпатті в одному з діалектів помідори називають “парадичками”, майже як у словацькій та словенській мовах. Деякий час наші пращури, яким було складно вимовити слово “помідор”, просто називали їх “червоненькими”. Мало, хто знає, але раніше помідори називали баклажанами.

Баклажан походить з тропічних лісів Індії. Завдяки мореплавцям потрапив до Європи і став популярним у італійців, іспанців. До українців баклажан прийшов досить пізно, десь у ХІХ столітті. Наразі цей овоч росте по всій Україні та є досить популярним серед українців. Слово “баклажан” в українській мові запозичене з турецької мови: patlydžan, яке у свою чергу походить з персидської мови – bādinǰān. Але прасловом, від якого пішли усі інші, було melongena, яке походить від санскритського vatin ganah. У південних областях України та у деяких російських діалектах баклажан називають “бадіжан”.

У СРСР баклажани найчастіше називали, а деякі українці та росіяни й досі називають, “синенькими”.Вся справа в кольорі. Ще у видатного письменника Івана Нечуя-Левицького в одному із творів можна прочитати: “На рундуках скрiзь здоровi купи червоних баклажанiв”. Йдеться не про баклажан, а про помідори, які також з родини пасльонових.

Треба зазначити, що і баклажани, і помідори завезли до України одночасно. Нашим пращурам було складно запам’ятати диковинні назви, то ж помідори вони теж називали баклажанами. Щоб уникнути плутанини, почали їх розрізняти за кольором “червоні” та “сині” баклажани. Згодом, щоб полегшити собі життя, назва скоротилася, а залишилося лише означення – “синенькі” та “червоненькі”. На Кубані та біля Дону й донині помідори кличуть “червоненькі”.

zakarpatpost.net

 

Comments are closed.