Чому головний редактор газети «Наш Ужгород» пішла у декретну відпустку на День міста

[Total: 0    Average: 0/5]

Життя міста, як і життя окремої особистості, багате на періоди  підйомів та спадів, різні блага та цінності. Скільки ж людей жило в нашому місті від часу його заснування? Одні відходять у вічність, інші народжуються. Змінюються часи, змінюються покоління. От і невдовзі у нашому місті з’явиться  на світ ще одна  нова людина… Напередодні чергової річниці обласного центру Закарпаття  головний редактор газети «Наш Ужгород» пішла в декретну відпустку.

Отже, сьогоднішня наша розмова з Альоною Колодій про роботу, газету та про Ужгород.

Альоно, Ви давно працюєте в газеті «Наш Ужгород»? Чим є для Вас це видання?

Усе дуже знаково і символічно. Так трапилося, що в першому номері газети мене привітали із Днем народження, а через тиждень я вже тут працювала. Після періоду догляду за першою дитиною я саме шукала роботу. Дочка пішла в садочок і мені хотілося працювати. Саме тоді в місті з’явилася нова газета. Тож вийшло дуже цікаво, оскільки перший номер «Нашого Ужгорода» вийшов власне на день мого народження. Випадковість виявилася дуже приємною і дуже вплинула на моє подальше життя. Отже, зараз де б я не була, завжди святкуватиму дату виходу у світ першого примірника газети. Працюю тут уже два з половиною роки і мені тут надзвичайно комфортно.

Які найбільш яскраві епізоди були за цей час? Які робочі моменти запам’яталися найбільше?

Я дуже люблю випусковий день – він завжди такий живий. Тай роботи на той день завжди залишається дуже багато. Це – специфіка будь-якої газети. Інші ж дні якісь звичайні: пошук інформації, написання текстів. А в останній… намагаюся вкласти в газету не лише найактуальнішу інформацію, але й душу. І так із номера в номер. Такі темпи мені дуже подобаються.

А на які теми Вам цікаво писати?

Загалом наша газета більш соціальна. Піднімаємо питання, які хвилюють читачів. Це і ціни, і зарплати, і пенсії, і свіжі новини з життя міста, і подорожі, і розповіді про цікавих людей. Зараз дуже актуальна освітня тематика, маємо резонансні випадки, а також освітні реформи. Наше місто особливе, бо воно маленьке і тут багато людей знають один одного в обличчя… тож часто просто перехожі на вулиці самі підказують, про що писати. Мені подобається щось таке, що стосується багатьох. Злободенною є й проблема громадського транспорту, адже більшість людей щодня їздять маршрутками і на роботу, і з роботи й їм відомо про перевезення все… навіть більше.

Символічним є не лише Ваш прихід на роботу, але й Ваша декретна відпустка. Як гадаєте?

Так. У мене буде син, а Ужгород – теж чоловічого роду. До того ж початок моєї декретної відпустки співпав із Днем міста. Звати дитину буде, звісно, не Ужгород… над ім’ям ще думаємо. Чекаю пропозиції від чоловіка, мусимо обговорити всі варіанти, вислухати думки кожного з сім’ї. Поки що пропозиції озвучила лише дочка, вона найбільш впевнена в собі у цьому питанні, хотіла б, аби братика було звати або Андрій, або Максим. Сподіваюсь, коли син народиться, тоді й прийматимемо кінцеве рішення. Тож іще два місяці маємо на роздуми. Це питання дуже  важливе, адже з ім’ям людині потім потрібно жити все життя, знаходитися в соціумі… і одним воно є нагородою, іншим – тягарем. Тому підбирати слід обмірковано, тим більше, що смаки, звісно ж, у всіх  нас різні. Крім того, я маю багатий досвід спілкування з іноземцями, а в них теж чимало гарних імен, навіть інтернаціональних, і наших, українських, теж багато гарних, милозвучних. Вибрати насправді дуже важко. А кожні батьки хочуть назвати дитину якнайкраще. Отож… завдання непросте.

А щодо декрету, то співпало дійсно  дуже цікаво. Але випадковостей, як відомо, у житті не буває. Тож хто його знає, чому обставини склалися саме так. Може, син буде істориком і досліджуватиме історію Ужгорода…

А Ви любите Ужгород? Які позитивні зрушення протягом останнього часу можете назвати?

Звичайно, люблю. Як же Ужгород можна не любити?! Позитивного останнім часом дійсно багато. У місті багато робиться, хто що б не казав. До того ж… люди почали більше комунікувати, завзято дописують у соцмережах, обговорюють актуальні питання, коментують, дискутують, шукають правильні рішення, підштовхують владу до рішучих дій.

Ужгородці прагнуть покращувати рідне місто, відстоюють свої права, зелені зони, архітектурні об’єкти. У кого діти ходять до школи, пишуть про освіту, хочуть, щоб вона була більш якісною, у кого в садочок, ті публічно піднімають  проблематику дошкільних закладів, хто хворіє, того зачіпає медицина, вартість ліків, лікарських послуг. І це добре… бо показує, що в суспільстві немає байдужості, що громада ініціативна. Загалом ужгородці – люди дуже співчутливі, толерантні і добрі, не бояться висловлювати свою думку… та й дуже активні… за винятком виборів, коли містяни стають якимось пасивними, правда, незрозуміло чому. А всі інші соціальні справи, що стосуються кожного, згуртовують усіх нас.

Тож хочеться щиро привітати  ужгородців  із Днем міста і щиро побажати всім читачам газети «Наш Ужгород» успіхів, процвітання, оптимізму, мирного неба, достатку та здійснення задумів.

Хочеться бачити Ужгород щасливим в очах дітей, матерів, людей похилого віку, щоб люди помічали довкола себе красу природи, красу людських взаємовідносин і зробили цей світ ще кращим… Радості всім, посмішок, здорових нащадків та затишку у родинах.

Спасибі за розмову!

Марина АЛДОН, газета «Наш Ужгород» ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.