Як двоє харків’ян оселилися в центрі Ужгорода в палатках
В Ужгороді протягом кількох днів гостювала родина відомих харківських мандрівників.
Палатки на набережній привертали увагу багатьох ужгородців. Здавалося б, хто тепер, восени, коли такі холодні ночі може спати біля річки? Часом стає прохолодно навіть у квартирі. Явно то якісь екстремали! Їхній тимчасовий будиночок із тканини розмістився серед трави і нікому не заважав. Проте він постійно привертав погляди перехожих.
Отже, журналіст газети «Наш Ужгород» вирішив підійти і познайомитися з господарями палатки.
Виявилося, що до нас навідалося подружжя з Харкова – Максим та Анна Федяй.
У джинсах та спортивних куртках, вони саме повернулися з магазину, перед тим залишивши напризволяще усе своє «привозне» господарство.
Була 19 година і після вечері гості збиралися ще поблукати містом.
Біля намету – велосипеди, спорядження, приладдя для приготування їжі. Самі господарі купили продукти, водичку та пляшку закарпатського коньяку.
«Грітися будемо», – каже Анна.
Приїхала родина до Ужгорода вже не вперше.
«Раніше ми жили в наметі у Боздоському парку. Тоді саме чистили русло Ужа і тут облаштуватись не вдалося», – долучається до розмови Максим.
Закарпаття харків’яни вивчили вже досить добре, були у Лумшорах, біля Синевирського озера, на Рахівщині, у Косино. Мандрують областю вони велосипедами – щоб не тягти на собі величезні рюкзаки з речами.
«Ця подорож зайняла в нас 10 днів. Із Харкова до Івано-Франківська ми поїхали поїздом, звідти – до Рахова, а відтак – і до Ужгорода, по ходу відвідуючи цікаві місця, – наголошує Анна. – Велосипеди беремо з собою, бо на них зручно пересуватися. Вони – всюдиходи. Із ними легко і просто, та ще й зручно. Раніше мандрували і автомобілем».
На запитання, чи не важко вести такий кочівний спосіб життя, вона відповіла, що набагато складніше сидіти вдома у чотирьох стінах і кусати лікті від нудьги. За її словами, життя має бути розмаїтим і потрібно використовувати всі ті можливості, які відкриваються перед нами, сповнювати будні яскравими барвами.
У родини двоє дітей. У окремі подорожі батьки брали з собою і їх. Тай прославилися на всю Україну Федяї завдяки тому, що маленький Нестор відправився з ними в тижневий похід на байдарках, коли йому виповнилося лише півроку. У такому ж віці вперше подорожувала й Горпина.
Під час таких походів дітей віз на своєму байку чоловік, відповідно у спеціальних кріслах і в шоломах. Жінка ж брала на себе обов’язки догляду за всіма, як і належить справжній берегині домашнього вогнища.
«Раніше ми часто бували в Криму, а тепер вивчаємо Карпати», – наголошує Максим. – Такі мандрівки нам дуже подобаються. Знаходитися в гармонії з природою приємно і здорово. Первісні люди жили саме так і ніколи не хворіли. Це вже потім цивілізація внесла свої корективи в побут, перевернула світ із ніг на голову. І скільки зараз усіляких недуг. Ми ж майже ніколи не хворіємо».
«Ночуємо в палатках. Коли приїхали в Ужгород, тут був дощ. Ми сильно промокли,- зізнається Анна. – Але потім підсохли, підігрілися і все гаразд!»
На обличчях мандрівників посмішки. Видно, що вони – щасливі. Обоє показують у телефонах знімки, зроблені під час походів. Світлин дуже багато. Частина з них – біля водоспадів.
Демонструють Федяї і своє господарство. У них є все, що потрібно для поїздок, щоправда, мініатюрне, щоб займало небагато місця і було легким. Мають навіть своєрідну польову кухню, точніше – різні пристосування для приготування їжі.
«Ми приїхали тепер, бо лише зараз змогли взяти відпустку. Звісно, влітку мандрувати приємніше, але, як кажуть, у природи немає поганої погоди. А нам – не звикати», – стверджує чоловік.
У перспективі подружжя мріє побувати ще в багатьох куточках нашої області, а також – почати досліджувати Європу.
«Хочемо побувати у Швейцарії. Там також гори і унікальна природа. Планів загалом багато. А в Ужгород ще неодмінно не раз повернемось», – запевняють мандрівники.
Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, газета «Наш Ужгород», екслюзивно для zakarpatpost.net
