Ділове: за горою вже Румунія!
Ділове добре відоме за туристичними путівниками, як географічний центр Європи. А ще — як обов’язковий пункт пропуску при проходженні гір Мармароси.
Жили тут колись три брати Бушани. З ними в селищі, звісно, жила ще купа народу, проте назвали село Трибушанами. У 1947 році “совєти” вирішили перейменувати його на Ділове, дати назву більш прозаїчну і віддалену від історичної спадщини.
Щоправда, до того назву села вже змінювали — з угорського Trebusán на угорське ж Terebesfejérpatak (“Теребеш на Білому Потоці”).
У другій половині ХІХ ст. Трибушани активно розвиваються: видобуток залізної руди у горі Довгарунь, будівництво склодувного заводу та прокладання залізничної колії приваблює до селища іноземців — поляків, чехів, німців, словаків і навіть італійців!
Дотепер у Діловому проживають їхні нащадки — Корадіні, Манфреді, Делізотті, Бузі.
Незважаючи на тривалу приналежність до територій інших країн, на початку ХХ ст. більше 60% населення Трибушан складали українці, ще 18% — євреї, близько 15% — угорці, ще 3.5% — чехи.
Церкви та храми Ділового
У Діловому діють чотири церкви та храми: Петропавлівська церква (1860 р.), новий мурований храм, каплиця, зведена на початку 90-х років — сьогодні вона використовується римо-католицькою громадою. Та мабуть найцікавішою для відвідин буде церква Різдва Пресвятої Богородиці: пам’ятка народного дерев’яного будівництва, датована 1750 роком — в цей час знаходимо першу згадку про існування церкви, отже, збудована вона була ще раніше!
Легенда оповідає, що колись в урочищі Малий Подерей звели каплицю. Під час сильної бурі у неї влучила блискавка, зірвало дзвін і той покотився вниз. На місці, де дзвін зупинився, вирішили збудувати нову, смерекову церкву.
Незважаючи на плин часу, закриття церкви радянською владою у 1949 році та відкриття у 1960-у в якості краєзнавчого музею, донині вдалось зберегти її первинний інтер’єр. З 1995 року церква Різдва Пресвятої Богородиці — греко-католицька церква, як і було колись.
Географічний центр Європи
У Діловому знаходиться географічний центр континентальної Європи, про що свідчить пам’ятний знак, встановлений тут 1887 року. На ньому латиною викарбувано: “Locus Perennis Dilicentissime cum libella librationis quae est in Austria et Hungaria confectacum mensura gradum meridionalium et paralleloumierum Europeum. MD CCC LXXXVII”.
Тобто “Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, зі спеціальним приладом, виготовленим в Австро-Угорщині, за шкалою меридіанів та паралелей, встановлений центр Європи. Рік 1887”.
У 1977 році поряд знаку-стовбчику встановили 7-метрову стелу, а за часів Незалежної України — кілька інформаційних стендів з текстом про “державу в центрі Європи” англійською та українською мовами.
Ялинський водоспад
Найвищий однокаскадний водоспад в Український Карпатах — вода тут спадає з висоти 26 метрів. Дорога на Ялинський водоспад не менш мальовнича, ніж він сам: йти доведеться затишним та тихим каньйоном потоку Білий, стежка до водоспаду маркована — не загубитесь, пише guide.karpaty.ua.
Кажуть, що відкрили його тільки 2011 року (тоді були зроблені перші заміри), тому натовпів туристів, купи сміття та решти типових ознак популярних туристичних об’єктів тут, на щастя, немає. Може тому, що дорога до нього не з простих? Майже весь час вгору — з 350 метрів треба піднятись на 1050 метрів над рівнем моря.
Від Ділового до Ялинського водоспаду близько 8 км. Як рушатимите, врахуйте значний перепад висот — дорога в один бік може затягнутись на 2-3 години.
Мармароси: як отримати дозвіл
Мармароси називають “Гуцульськими Альпами” через відмінність ландшафту та мікроклімату від іншої частини Українських Карпат. Чимось вони й справді нагадують закордонні Альпи.
Найвища вершина на українській стороні — Піп Іван Мармароський (1936 м). Чому варто піти в Мармароси довго говорити не будемо — просто дивіться на фото.
Гори Мармароси пролягають по кордону України та Румунії, тому без дозволу прикордонної служби на маршрут ви вийти не зможете. Для отримання дозволу багато не потрібно: заздалегідь відправити запит на ім’я командира Мукачівського прикордонного загону (найкраще — за два тижні до орієнтовної дати виходу) із повним переліком осіб, що рушають з вами у похід. У запиті подати їхні П.І.Б., паспортні дані — серію, номер, ким і коли паспорт був виданий, офіційну прописку, дані про дату народження та номери мобільних телефонів.
Окрім того додати план-маршрут походу, вказавши дату виходу на маршрут та дату його орієнтовного завершення.
Прохід групи у прикордонній зоні може здійснюватись тільки за наявності такого дозволу та паспортів у кожного члена групи.
Дізнатись про отримання дозволу можна, зателефонувавши на прикордонну заставу в с. Ділове.
Якщо дозвіл ви отримали, і перешкод для Мармарос більше немає, у день виходу на маршрут вам залишається взяти в відділі прикордонної служби с. Ділове тимчасову перепустку, як керівникові групи. При цьому майте при собі роздрукований варіант листа-запита, що подавався вами прикордонникам, з повним переліком групи.
На перепустці будуть зазначені номери телефонів рятувальників та контактних осіб в прикордонній службі, яким ви, за всіма правилами, повинні будете звітувати про місцезнаходження групи щоденно. Звіт надсилається у формі текстового повідомлення один раз на добу.
Так само, sms-повідомленням, сповіщається і черговий застави “Ділове”, коли ви завершили маршрут і вже готові рушати додому.
Зауважте, що дозвіл може бути виданий за умов наявності хоча б одного GPS-навігатора на групу (бажано), а також спланованого маршруту та детальних мап.
