Українські вчені знають як жити та не старіти, їсти та не гладшати
Подружжя випускників Інституту фізіології імені О. О. Богомольця Поліна Лішко та Юрій Кірічок посідають значне місце в сучасній американській науці.
Він шукає секрет довголіття. Вона працює над створенням радикально нового засобу контрацепції. Колишні кияни Поліна Лішко та Юрий Кірічок живуть та працюють у Сан-Франциско.
Дива мітохондрії
Їси, а продукти не засвоюються, а спалюються і розсіюються в тепло
Юрій Кірічок, який викладає у Каліфорнійському університеті в Сан-Франциско, вивчає мітохондрію – частину клітини, яка виробляє енергію. Він пояснює, що при цьому мітохондрія також виробляє дуже багато вільних радикалів, які пошкоджують клітину. Це, у свою чергу, веде до старіння.
«Ми намагаємося зробити так, щоб ці мітохондрії виробляли менше вільних радикалів, бо вони ушкоджують ДНК, білки, які відповідають за різноманітні функції організму і клітини. Якщо ми зможемо цього досягти, то ми, напевно, зможемо продовжити тривалість життя», – каже він.
Є в Юрія та в його колег, які працюють у лабораторії під його керівництвом, і інші плани на мітохондрію, що звучать ще більш фантастично.
«Мітохондрії перетворюють молекули поживних речовин на енергію у формі АТФ (Аденозинтрифосфат – Г. А.) і тепло. Як правило, мітохондрії переробляють дуже малу кількість калорій в тепло і теоретично можна зробити так, щоб перероблялося більше. Таким чином вони будуть спалювати значну кількість їжі, яку ми вживаємо, і розсіювати це тепло в простір. Насправді це дуже зручно. Їси, а продукти не засвоюються, а спалюються і розсіюються в тепло».
Кірічок пояснює, що організм людини має механізм, аби впоратися зі збільшеним виробленням тепла мітохондріями – він вже працює у новонароджених дітей (як і у дитинчат всіх ссавців), що мають не білий, а бурий жир. Напевно всі чули історії про те, як загублені чи викинуті на мороз новонароджені виживали – саме завдяки наявності в них бурого жиру, пояснює Юрій.
Втім, коли люди зможуть не перейматися зайвими калоріями, економити на одязі та опалюванні і при цьому жити 150 та більше років, вчений сказати поки що не готовий. Лабораторія працює, каже він, регулярно публікуючи статті про нові розкриті секрети мітохондрії у престижних наукових журналах.
Дружина Юрія, Поліна Лішко у власній лабораторії при факультеті Молекулярної та клітинної біології Каліфорнійського університету в Берклі працює над створенням нового методу контрацепції, який обіцяє кардинально змінити світовий ринок протизаплідних засобів.
В його основі – використання рослинних компонентів, які змінюють активність хвоста сперматозоїда таким чином, що він не може пробурюватися вглиб яйцеклітини, пише ukrainian.voanews.com.
Чому українські вчені їдуть працювати за кордон
Історія Юрія Кірічка та Поліни Лішко почалася в Києві, коли молоді аспіранти Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України разом працювали над стінною газетою. Вони розповідають, як вигадували жарти та історії, а вже через 4 місяці одружилися. Рішення залишити Україну далося не легко.
«Я був зовсім не проти залишитися в Україні. Але було таке відчуття, ніби ти «грузнеш», була велика кількість різних перепон, – говорить Юрий Кірічок. – В основному, звичайно, фінансових. Дуже складно було купити будь-що, в принципі. Ми працювали зі старими мікроскопами, які ми самі ж складали. Всю електроніку, яку я використовував для своїх експериментів, я збирав власноруч».
Поліна Лішко додає: «Звичайно, коли ти читаєш статті в наукових журналах і бачиш, що там можуть робити, які експерименти, які відкриття роблять, розумієш, що теоретично ми теж все це можемо робити, але у нас немає можливостей, немає коштів, апаратури».
Родина Поліни на той час – у 2000-му році – вже проживала у США. Її батько, академік Академії наук України та колишній керівник Інституту біохімії ім. А.В. Палладіна Валерій Лішко працював дослідником у клівлендській клініці. Але молода родина, за допомогою рекомендації їх наукового керівника академіка, відомого біофізика Олега Кришталя, змогла отримати місце в лабораторії в Гарварді. Юрій Кірічок досліджував, яким чином нейрони спілкуються один з одним за допомогою електричества, а Поліна Лішко – в іншій лабораторії, у Медичній школі Гарварду – займалася молекулярними механізмами зору.
Справжнім проривом в науковій кар’єрі подружжя стала робота зі сперматозоїдами. Юрій Кірічок зміг виміряти електричну активність одиночного сперматозоїду – найменшої клітини людського тіла.
«І ми знайшли кальцієвий канал – це така пора в мембрані сперматозоїда, яка дозволяє іону проходити через мембрану. І ці іони кальцію активізують рухливість хвоста сперматозоїда», – каже Юрій.
Поліна пояснює, що її чоловік в процесі роботи розробив новий метод, завдяки якому відбувся значний прорив у репродуктивній біології. Юрій Кірічок отримав професорську посаду в Каліфорнійському університеті в Сан-Франциско, і родина переїхала з Бостону в Каліфорнію, де Поліна спочатку працювала в одній лабораторії з чоловіком, а згодом – отримала власну лабораторію та професорську посаду в Каліфорнійському університеті в Берклі.
Чи може Україна мати користь з досягнень своїх колишніх співвітчизників?
В Україні дуже багато талановитої молоді
Подружжя говорить, що їм дуже подобається, що американські університети дають можливість суміщення роботи над теоретичними дослідженнями з прикладною наукою. Поліна Лішко вже відкриває власну компанію, яка, якщо все піде за планом, виведе на ринок новий контрацептив.
Поліна та Юрій вірять, що імміграція дала їм можливість розвинути власний науковий потенціал та зробити внесок у світову науку. В Україну вони навряд чи повернуться. Але, кажуть вчені, їхня Батьківщина могла б отримати велику користь від досягнень своїх колишніх співвітчизників за кордоном, наприклад, так, як це робить Китай.
«Вони приїжджають з Китаю. Навчаються тут. Засновують свої лабораторії. Після цього повертаються до Китаю – не на постійно – навчають там людей і засновують там лабораторії. У них лабораторії і тут, і в Китаї. І таким чином вони допомагають розвивати науку в своїй країні», – говорить Поліна Лішко.
Самі ж Поліна та Юрій говорять, що зацікавлені брати участь у спільних проектах з українськими вченими та могли б багато чому навчити українську молодь. «В Україні дуже багато талановитої молоді, які могли б теж засновувати свої компанії та виробляти новаторські продукти, що могло б сильно допомогти українській економіці».