Лазещина. Що вам відомо про перелаз між Закарпаттям та Галичиною
Кажуть, названа так, бо то був “перелаз” між Галичиною та Закарпаттям. Нині ж село — комфортна для проживання локація взимку та будь-якої іншої пори, якщо ваша мета — зійти на Чорногірський хребет.
Після появи в Карпатах сучасних гірськолижних курортів, туристів у цих краях побільшало.
>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»
Кожен обирає житло за смаком: комусь — готельні номери, комусь — гуцульська хата.
Лазещину, як і багато інших сіл в Карпатах, радо використовують лижники та бордисти: ціни на проживання та харчування тут помірні, а відстань до гірськолижних курортів — незначна. Так, до Драгобрату — 18 км, а до Буковелі — 20 км. Транспорт курсує тут регулярно: Лазещиною проходить один з основних карпатських транспортних шляхів — автошлях Н 09, що сполучає Мукачеве зі Львовом, та залізнична колія, якою щоденно ходить потяг “Рахів-Львів”. Тому нескладно сісти на рейсовий автобус або ж винайняти таксі до Буковелі чи Драгобрату. Щоправда, аби не прив’язуватись до розкладу громадського транспорту чи ступені наповненості автобусу лижниками/бордистами з околишніх сіл, краще в такому разі мати власну автівку.
Якщо їхати на гірськолижні курорти не стає часу або коштів, спробувати себе на лижах чи борді можна і в самій Лазещині. Тут є одна траса завдовжки 500 м. Перепад висот становить лише 80 м, тому тут зручно почуватимуться новачки. Працює бугельний витяг на 350 м, є аварійно-рятувальний пункт.
Чорногора з Лазещини
На Чорногору дістатись можна різними стежками, проте маршрут, прокладений з Лазещини на Петрос (2 020 м), — один з найбільш зручних, як в плані підйому, так і в плані добирання. Лісова, маркована дорога у вологу погоду стає дещо багнистою (особливо, як нею проїде черговий лісовоз), проте, а де ви бачили в Карпатах інші стежки? Далі, де лісовози не їздять — зручно йде поміж тінистого лісу аж до підніжжя.
За вдалої погоди план маршруту на два дні походу з однією ночівлею може виглядати так: ранком вийти з Лазещини, по обіді дістатись гуцульських колиб, що розташовані на підніжжі Петросу, і гарненько собі виспатись. Тут є джерело води, ліс, в якому можна назбирати хмизу, є місця для намету. Влітку тут живуть гуцули, тому обов’язково спитайте в них свіжого молока або традиційного сиру — бринзи, який робиться тут, на цих полонинах. Смакота!
До речі, від жовтня до травня колиби пустують, тож в будиночках можна лишатись на ніч, як є піч і стіни без шпарин.
Наступного дня рано вранці можна почати сходження. Обідній бутерброд під келих гарячого чаю з термосу з’їсте вже на вершині і до сутінків спуститесь у Кваси, встигнувши на один з останніх автобусів, що прямують до Івано-Франківська через Лазещину та Яремче.
Цей маршрут примітний тим, що почнете ви його на Прикарпатті, а завершите — на Закарпатті. Різницю у зміні ландшафту та лісу помітити дуже просто — за хребтом переважатиме листяний ліс, пагорби, ніби махрові, вкриті соковитою зеленню. На Прикарпатті ж, де не глянь — ялиці, сосни, смереки і лиш на невеликій висоті ростуть буки.
З Лазещини, в теорії, можна йти й на Говерлу, проте шлях на неї буде не з близьких і не з приємних, адже спочатку доведеться дійти до Козьмещика, а це ще 9 км від лазещинської траси. Підйом на Говерлу затяжний, але на шляху теж є колиби, придатні для ночівлі, місця під стоянку, джерела.
З Козьмещика, до речі, можна попрямувати і на Петрос, зробивши зупинку біля колиб під вершиною, про які йшлося вище.
Який би маршрут ви не обрали, в будь-якому разі, краще двічі подумати, оцінити перепад висот та тривалість підйому — коли йдеться про двотисячники, варто тверезо оцінювати свої можливості.
Фестиваль “Гуцульська ріпа”
У попередні роки в Лазещині на початку вересня проводили фестиваль “Гуцульська ріпа”. Вгадайте, який саме це фестиваль? Так, гастрономічний! Але готують на ньому страви не з ріпи, а…, з картоплі!
Бачте, овоч цей в різних регіонах України називають по-різному, хто звично картоплею, хто бульбою, бараболею, а хто й ріпою.
У Лазещині найкраще родить квасоля та ріпа. Останній як раз присвячено вересневий фестиваль. Відзначали його гучно: гостей зустрічали на бричках та підводах, учасники фестивалю, вбрані у традиційний народний одяг, знайомили їх із побутом мешканців Лазещини та історією села.
Святкові заходи починались із трембіт — народних духових інструментів зі специфічним лунким звуком, довжина яких може сягати 3 метрів!
Лазещинські ґазди та ґаздині готували чимало страв, зрозуміло, переважно з картоплі: картопляники, кремзлики, вареники з ріпою, пюре по-полонинськи, крученики за різною рецептурою. Одного року пекли величезні картопляні коржі, а ще вчили гостей фестивалю готувати традиційні гуцульські картопляні страви, пише guide.karpaty.ua.
Окрім частувальної частини, “Гуцульська ріпа” мала і розважальну — з конкурсами та забавками, а також музичну — можна було послухати оркестр народних інструментів, грайливі коломийки і ще масу сольних та колективних виступів.
Народне вбрання, гуцульська музика, апетитні страви, а ще особлива святкова атмосфера робили фестиваль гідним відвідування!
Чи буде він відбуватись у 2015 році, поки невідомо, але ми слідкуватимемо за новинами і, в разі чого, вас обов’язково поінформуємо! На замітку: відбувається він, традиційно, на початку вересня.
