Як двоє закарпатців тричі грабували монастир і вкрали 53 тисячі гривень

[Total: 0    Average: 0/5]

Коли немає грошей, хтось шукає роботу, а хтось – легкі можливості збагатитися за чужий рахунок.

При цьому дехто часом не нехтує навіть шансом пограбувати культові споруди. Оскільки в кожному храмі є скриньки для збору коштів, золоті та позолочені речі, цінні ікони, вони часто стають бажаною поживою для тих, про кого кажуть, що зовсім не боїться гріха.

>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»

Утім… таких горе-спритників, виявляється, чимало. Оскільки протягом останніх років церковні пограбування стають дедалі частішими.

Усе почалося з телефону

32-річний Віктор Пилип (із етичних міркувань імена дійових осіб у матеріалі замінено) уже мав за плечима відсидку. Раніше три роки провів за ґратами. Однак, вийшовши на волю, почав потихеньку влаштовувати життя. Навіть зайнявся пошуками роботи. І можливо б знайшов, якби не випадок.

Якось йому потрібно було взяти довідку з райдержадміністрації. Тож у одному з кабінетів чоловік побачив «безпритульний» мобільний телефон. Оскільки поруч нікого не було, не довго розмірковуючи, забрав знахідку… а ще й прихопив із собою футляр та картку на поповнення рахунку. Після цього спокійно вийшов із приміщення і попрямував додому. А за «папірцем» до чиновника повернувся іншим разом… із невинним поглядом попросив його про видачу документу.

Побачивши, що злочин зійшов йому з рук, уже за кілька днів Віктор наважився на новий. Серед ночі, накинувши оком на автівку у центрі міста, дочекався, коли відійде її господар, і, відчинивши двері, почав хазяйнувати. Єдине, що знайшов у салоні – це автомагнітола. Грошей не було. Трохи засмутившись, вирішив забрати. «Не повертатися ж зі справи з порожніми руками», – подумав він.

Коли всі кошти від продажу телефону та магнітофону закінчилися, Віктор почав шукати нові жертви… і вмить йому майнула в голові думка обікрасти монастир. Оскільки там щодня чимало прихожан, то хустянин вирішив, що грошей теж повинно було б бути достатньо… принаймні, для нього.

Постійний прихожанин

Від ідеї Віктор негайно приступив до складання плану дій. Спочатку він вирішив побувати в монастирі, дослідити обстановку, добре все роздивитися. Про  всяк випадок взяв собі й спільника, на два роки молодшого за себе, Василя Гончарука. Разом вони й почали регулярно ходити до Божої обителі, але, щоправда, не молитися, а задля того, аби вивчити, як легше проникнути до святині, де знаходиться каса, дізнатися, коли саме розходяться віруючи і коли покидають храм ченці.

Експеримент тривав протягом цілого тижня. А далі нові друзі наважились на злочин. Проникли до приміщення через отвір у дерев’яній добудові. Понишпорили, де лише могли, і «вполювали» 3000 гривень. Тихо покинули церкву і подалися розважатись, аби зняти стрес. Якогось докору сумління вони не відчували, радше були роздратованими через те, що не знайшли таку незначну суму.

Утім ці гроші також дуже швидко закінчилися. Тому рівно через місяць спільники знову повернулися на місце попереднього злодіяння. І цього разу їм таки вдалося зірвати справжній куш. Віктор із Василем забрали пожертви монахів і в іноземній, і в національній валюті (долари США, євро та гривні на загальну суму 50000 гривень).

Після цього пограбування чоловіки відчули справжню ейфорію… а ще – безкарність і власну ненаситність. Вони вже не цурались жодних методів збагачення. Їм тепер хотілося все більше і більше грошей.

Крали навіть ковбасу

Через кілька днів винахідливі хустяни запримітили будинок дачника неподалік від монастиря. З’ясували, що ґазда навідується туди лише у вихідні. Тож одного вечора завітали в гості. Грошей у хаті не знайшли. Тож гребли все, що траплялося на очі, а саме: телевізори Digital, ALPARI, а також портативний ЖК монітор, обігрівач «Уфо», тюнери Globo та Orton… навіть ковбасу та пляшку горілки…

Незабаром побували з візитом чоловіки ще в одного дачника. У житло проникли, розбивши скло на вікні. Із оселі ж поцупили пляшку грузинського вина, дві пляшки шампанського «Одеське» та пневматичну рушницю «Байкал», вартістю 1000 грн. Особливо раділи зброї, бо вважали її засобом для самозахисту…

Про монастир Віктор із Василем теж не забували. Через ту ж добудову вони періодично заходили в келію. Останній раз «улов» був невеликим – усього 200 гривень. Тому того ж вечора вирішили «обчистити» ще одну автівку і… врешті-решт потрапили на гачок поліціянтів. Господар машини упіймав злочинців на гарячому і викликав правоохоронців.

За скоєну серію злочинів хустянам довелося відповісти перед законом. Свою вину обидва злодії визнали, у вчиненому розкаялися, хоча відповідальності уникнути їм все одно не вдалося. Отже, рішенням суду Віктор Пилип отримав чотири, а Василь Гончарук – три роки позбавлення волі. Крім того, заподіяні монастиреві та іншим жертвам збитки вони зобов’язалися компенсувати.

Comments are closed.