Що трапилося на Закарпатті за день? Головні новини та події 6 січня
Сьогодні велика частина закарпатців святкує Святвечір.
>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»
Різдво – одне з головних християнських свят, що знаменує народження Ісуса Христа у Віфлеємі. За християнським переконанням, Ісус був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. День його народження поділив історію на «до» і «після»: з цього моменту почалося сучасне літочислення – «наша ера».
Геннадій Москаль розповів, що думає про Путіна.
«Я розмовляв з різними проросійськи налаштованими людьми. Для них Путін – Ісус Христос, бог, цар, рятівник російських, захисник від бандерівців і Правого сектора, від майданівців, карателів і ще невідомо від кого. Усе. Російське телебачення їх зазомбувало», – заявив він.
В Ужгороді біля шістнадцятиповерхівки на Богдана Хмельницького зелені зони всіяні білим покривалом. Правда, це не сніг, хоч надворі й зима. Там досі масово цвітуть квіти. Малесеньких маргариток при цьому не десятки, навіть не сотні, а тисячі. Крихітні рослини, схожі на ромашки, тягнуться до сонця, незважаючи на те, що в місті вже декілька разів сніжило і були морози.
У прес-центрі газети «НЕДІЛЯ» читачам zakarpatpost.net розповіла солістка Заслуженого академічного Закарпатського народного хору та колективу «Різдво по-ужгородськи» Мирослава КОПИНЕЦЬ розповіла про різдвяні звичаї закарпатців.
“Нас у колективі до 15 осіб. Колись сходяться всі колядувати, колись – не всі. У кожного бувають усілякі життєві обставини. Є між нами й чоловіки, – наголосила вона. – Адже без них дехто навіть у хату не запускає. Такий на Закарпатті звичай, що першим поріг повинен переступати представник сильної половини. І то правильно, бо мужчина – духовне створіння. Коли ми заходимо у приміщення, він за давнім звичаєм каже: «Пане ґаздо, пане ґаздо, дайте хижку веселити». При цьому у руках він тримає зірку», – зауважила вона.
Зимові свята у наших земляків часто пов’язані не лише з вірою у світлі і темні сили, не лише з колядою та щедрівками, але й різними магічними діями. Навіть у сучасному світі чи не в кожному селі є жінки (деколи навіть чоловіки), які називають себе ворожками. Такі босоркані не лише займаються лікуванням клієнтів народними методами, але й вершать свої темні справи – відбирають у корів молоко, можуть навести прокляття, наврочити та й взагалі звести зі світу, пише газета «НЕДІЛЯ».
Колядники не завжди йдуть веселити господарів. На Хустщині мав місце випадок, коли вони грабували господарів. У хаті вони поводилися, наче в себе вдома. Гримали на малого палкою, коли той наближався, а проспівавши першу ж пісню, почали просити від господині крім грошей і горілки, і тістечка, і ковбасу…
У сквері Масарика в Ужгороді впало старе дерево. Воно перегнило. Таких, на жаль, у місті досить багато. Хоч активісти й виступають категорично проти заміни насаджень, часом дійсно частина з них потребує заміни. Зокрема, вчора на Студентській набережній біля одного з будинків обрізали дерева. Гілки багатьох із них відвалювалися після сильного вітру і падали на автомобілі.
Кого на Різдво приймає у себе вдома мер Ужгорода. Про це у прес-центрі газети «НЕДІЛЯ» читачам zakarpatpost.net розповіла солістка Заслуженого академічного Закарпатського народного хору та колективу «Різдво по-ужгородськи» Мирослава КОПИНЕЦЬ.
Скільки колись платили закарпатським колядникам. «У моєму дитинстві діти колядували від щирого серця. Грошей їм за це ніхто не давав, бо люди жили бідно. Хтось нагороджував гостей горіхами, хтось давав цукор у кубиках, хтось – домашню випічку. Дорослих частували вином і стравами, які були в хаті. Кутю в нас ніколи не варили. Це зараз вона стала популярною, але це – не закарпатська різдвяна страва, – розповідає газеті «Наш Хуст» 90-річний Юрій Левдар. – Давати колядникам копійки почали все пізніше, за радянської влади. Хоч церква була поза законом, колядувати все одно ходили. Мої діти – також. Сусіди їм могли дати по 5 копійок. 10 – це вже було багато. А карбованець діставався хіба що від рідних».
