Чому закарпатські діти заучуються в школі і що це дає для реального життя
Закон про освіту не обговорюють лише ліниві. На Закарпатті вже кілька місяців ТОП-тема – мова викладання в школі. При цьому позиції краян дуже різняться.
Але за балачками чомусь усі забувають про найголовніше – самих дітей, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»
Їм у школі зараз дуже несолодко… хоча вдома також. Мова йде про завантаженість.
Скільки ж проводить за книжками середньостатистичний школяр?
Не будемо брати до уваги випускників, які, аби скласти ЗНО навіть сплять із підручниками, шукають в Інтернеті корисну інформацію та відвідують додаткові заняття у репетиторів. Їм на сон залишається годин п’ять.
Не враховуватимемо також молодшу ланку, хоча там часу для якихось розваг чи занять у секціях теж небагато.
Отже, ми аналізуватимемо зайнятість учня середньої ланки. Щодня, наприклад, у семикласника 7-8 уроків. Закінчуються вони відповідно після 14 та 15 години. Аби дійти чи доїхати додому дитині треба теж півгодини-годину. Вдома треба поїсти і… відкрити щоденник.
Якщо дитина творча, вона ще йде на секції за уподобанням: спортивні,хореографію, гру на інструментах, вокал, малювання… За часом – це теж година-дві. Тож домашні завдання почне виконувати о годині 17-й, а закінчить, коли буде вже далеко за північ. Чому? Тому що так неправильно складені програми, тому що окремі вчителі дають додому вчити так багато. Тому що наступного дня учневі потрібно готуватися також до такої ж кількості уроків, а це – знову 7-8 дисциплін. А якщо наступного дня ще якісь контрольні. А їх може бути навіть 3-4 на добу. Хіба це нормально?! Дитина ж не робот, хвилюється.
І при цьому більшість сіячів розумного, доброго вічного думають, що у дитини – завдання лише з їхніх предметів , не замислюються над тим, що школяра завантажують домашками так само й інші вчителі. А якщо якусь дитину готують до олімпіади – то так само з 4-5 предметів одночасно.
Отже, у часовому розрізі витрачаючи на домашні завдання лише по півгодини, аби підготуватись із шести-восьми дисциплін, потрібно 4 години. Але вкластися в 30 хвилин практично не можна. Певні предмети треба вчити й годину-дві.
Нещодавно у ЗМІ пролунала тривожна заява про те, що учень трудиться над уроками 10 годин щодня, 50 годин на тиждень і це більше, ніж робочий тиждень дорослої людини. Справді, у дитини далеко не восьмигодинний робочий день… але навіть не десятигодинний. Бо лише в школі учень проводить 6-7 годин, а на домашні завдання витрачає майже стільки ж. То виходить за такої завантаженості наші діти мали б виростати вундеркіндами! Але такого немає. Більше того, в багатьох державах світу навіть не визнаються дипломи наших ВУЗів.
Ми поцікавилися в учителів, батьків та в самих учнів,що вони думають із цього приводу.
Дарина Вовчок – вчителька української мови. Вона впевнена, що півгодини на виконання завдань має бути достатньо, але… не всім учням.
«Кожен сприймає інформацію індивідуально, так само комусь для того, щоб виконати вправу потрібно 10 хвилин, а хтось думає над нею і 40. Хтось пише твір за півгодини, а хтось – годину. Хтось читає оповідання за 20 хвилин, а хтось – за п’ятдесят. Це мають враховувати ті, хто укладає програми. До того ж самі вчителі не повинні завантажувати учня. Якщо на уроці з мови ми виконали три вправи, то на домашнє задають одну, а не шість, як дехто. Не треба вантажити дитину»», – наголошує вона.
Тим не менше, учень повинен вдома виконати по кілька вправ із однієї дисципліни і опанувати по кілька параграфів усно.
«Син приходить додому о п’ятнадцятій. У цьому році довелося відмовитися від футболу, бо не встигає виконувати домашні. У майбутньому бачить себе у юридичній сфері, а не у спорті, тож ми порадилися і вирішили, що краще ходити двічі на тиждень до репетитора з історії, двічі – до вчителя української і двічі – англійської, ніж займатися улюбленим заняттям. Що роботи, ми просто постали перед таким непростим вибором. Уроки він і так вчить до 10 вечора, а потім мало не засинає прямо за столом. Ніякого особистого життя в дитини немає»,- зізнається мама восьмикласника Аліна Кадар.
Семикласниця Дарина Сабов вчиться на відмінно, але ціна її знань – також недоспані ночі.
«За дві години з домашками впоратися не можна. Це – просто нереально. Наприклад, наступного дня вісім уроків. Один з них – фізкультура, вчити не треба, інший – малювання, можна зробити у вихідні. Інші шість – треба вчити. Отже, написання твору з української або зарубіжки у мене займає хвилин 40. Якщо з алгебри чи геометрії дадуть по 6 завдань, виконую їх приблизно стільки ж. Два параграфи з історії, плюс конспект – година – півтори, два параграфи і дві задачі з фізики – щонайменше година, два параграфи з біології, плюс 6-8 повторити, бо може бути самостійна – так само десь півтори години, два-три параграфи з географії – ще година. Тобто, домашня робота займає 5-6 годин. Ще 6-7 годин проводжу в школі. Хоч вчитися люблю, але завжди мрію про канікули, аби виспатись», – запевняє дівчина.
Тож якими нормами керуються ті, хто укладає програми? І хто власне несе персональну відповідальність за здоров’я хронічно втомлених школярів?
Якими ж є норми,скільки часу має проводити школяр над підручниками?
Про це знають навіть діти… адже норми сну вони вивчають із «Основ здоров’я».
Отже, дивимося в таблицю. Там пише, що дитина 9-14 років має спати 10 годин на добу, а підліток 14-17 років – 9 годин. От і виходить, що аби прокинутися перед школою о сьомій, лягати треба о 21-й. Тож виходить, що наші діти недосипають по кілька годин.
Тобто, щодня, щоночі горе-укладачі шкільних програм крадуть від них по дві-три години відпочинку. Навіть якщо брати годину, у такому віці і при такому завантаженні – це теж багато.
Тож невже крім пункту з мовою викладання у законі про освіту немає сумнівних питань? Чи їх просто ніхто не хоче бачити?
Оксана ПРИЙМАК, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
