Наші у Бразилії: зарплата $900 – $1500, комуналка – $300
Мігрантам не варто розглядати Бразилію, як країну для заробітку грошей. На даний момент у країні фінансова криза, тому іноземцям важко влаштуватися на роботу.
Крім того, мінімальна зарплата з 2018 року становитиме $288 доларів. Середня зарплата $900 – $1500 доларів, розповідає Оксана Колеснікова. Вісім років тому разом із двома дітьми емігрувала до Бразилії, повідомляє “Обозреватель”
“Моя бразильська історія почалася в 2009 році, коли подруга впросила зареєструватися в шлюбному агентстві з іноземцями. Здавалося, що по той бік монітора обов’язково сидить якийсь збоченець або недалека людина, якій просто нема чого робити в житті. Незважаючи на це, я все-таки ризикнула. Так познайомилася з самотнім чоловіком Нілом. Друг-українець переконав його, що українки — найкращі дружини в світі і знайти таку можна в інтернеті”, – каже Оксана Колеснікова.
“Через два місяці спілкування ми вирішили зустрітися в реальності. По роботі він не міг прилетіти в Україну, тому я полетіла “на розвідку” в Бразилію. Через пару місяців після цього, зі своїми двома дітьми прилетіла знову до Бразилії для того, щоб залишитися жити. З боку це виглядало божевіллям”.
За словами українки, при переїзді в Бразилію у першу чергу потрібно звернути увагу на район подалі від нетрів.
“Найбезпечніше і, природно, саме дороге житло — це так званий “Кондомініум”. Тобто закриті території під охороною. Хоча, відверто кажучи, ніяка охорона не допомагає, і є багато випадків пограбувань. Оренда полягає допомогою контракту на певний час та ціну. Перші шість років життя ми орендували апартаменти на чотири кімнати в не дуже хорошому районі за $195″. Крім цих грошей оплачували комунальні послуги – електрика, вода, телефон, інтернет. В цілому виходило 300 доларів”.
Шкільна система схожа з нашою. Можна закінчити 9 класів, або 11. Існують безкоштовні державні школи і платні приватні. Якщо є можливість оплатити навчання, краще обирати платну школу.
“Мої діти по приїзді пішли саме в таку. Всі предмети відразу на португальською мовою. Для них це було неймовірно складно. Особливо перший рік. Так як донька молодша (на той момент їй було 10 років), вона адаптувалася швидше і легше, ніж син (15 років). Паралельно відвідували курси португальської мови з учителем, знають тільки португальську мову. Спосіб спілкування між вчителем і нами відбувався “на пальцях” і емоціях. Але навіть такий спосіб дав свої результати, і вже через чотири місяці ми почали говорити португальською”.
