Як закарпатські безхатченки борються за територію
Мороз обпікає шкіру. На очах від холоду сльози. Досить тепла куртка, знайдена на смітнику. Залишки кількаденного хліба в пакеті. У кишені 10 гривень, зароблених від продажу в пункт прийому пластикових пляшок. За метал дають більше, але його важче знайти, за ним багато хто полює. Хтось із перехожих часом теж дає якісь гроші. Більшість із них іде на спиртне. А як же без нього. Особливо взимку, грітися ж потрібно. Але де? Куди йти, коли дому немає? Де спати, коли про ліжко можна тільки мріяти, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Якою є доля закарпатських безхатченків? Як їм живеться, що підштовхнуло до того, що вони опинилися за межею?
На жаль, у кожного з них у минулому якась своя трагічна передісторія. Більшість, як би це не звучало банально, жили за принципом: алкоголь-борги, борги-алкоголь. І в результаті – вулиця. Когось вигнали діти, когось чоловіки чи дружини, когось – кредитори.
А тим часом всі вони потребують допомоги… як матеріальної, так і психологічної. Але про таке навіть не мріють. Вони ніби живуть у іншому, паралельному нашому, світові. Чомусь радіють, через щось засмучуються. Деколи між ними проходять навіть справжні запеклі бої за територію, які закінчуються трагічно.
Зарізав дідуся
Один з таких випадків трапився на початку року в Ужгороді. Конфлікт між двома безпритульними виник прямо на ринку. З’ясовували чоловіки обставини криками та погрозами. Кожен вважав себе більш повноправним власником маленького місця для ночівлі… Навіть важко уявити, що за клаптик землі просо неба може дійти до такого.
Отже, під час сварки молодший, 32-річний, схопив ніж і встромив його в шию своєму 72-річному опоненту, мешканцю Ужгородського району. Той лише захропів. Аби впевнитись, що поранення серйозне, він вирішив ще раз вдарив старого ножем. Після цього став збоку і почав спостерігати, що буде далі. Зрозумівши, що дід більше не дихає, вбивця сам повідомив поліцію про те, що накоїв.
Виявляється, ужгородець мав уже за плечима певний досвід володіння холодною зброєю. Як з’ясували правоохоронці, у 2010 році він уже скоював аналогічний злочин – зарізав свою співмешканку, відсидів у тюрмі, а в 2016-му вийшов на волю. Постійного місця проживання чоловік не мав, тинявся ринком, на якому проживав, і нещасний старенький, у якого теж не було даху над головою.
Зараз поки що триває досудове розслідування, а вбивці загрожує від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.
Ударили по голові молотком, а добивали стільцем
Аналогічний випадок трапився торік у Мукачеві.
По вулиці Сеченова у будівлі колишньої котельні було знайдено тіло 53-річного чоловіка. При огляді правоохоронці зрозуміли, що нещасного вбили. Але хто і за що?
Згодом стало відомо, що безхатько разом із двома «колегами» з’ясовували стосунки, і двоє інших безпритульних так відлупцювали чоловіка, що той від отриманих травм помер.
«У ході слідства з’ясувалося, що між потерпілим та підозрюваними виник спір через розподіл території збору сміття на смітниках. Двоє чоловіків перестріли на вулиці 53-річного потерпілого та побили його. Після цього пішли до колишньої котельні, де мешкав безхатченко, взяли спочатку молоток та нанесли ним кілька ударів, а після добили його стільцем. Чоловік унаслідок отриманих травм помер на місці події. Після скоєного обидва втекли до міста Стрий Львівської області, – прокоментував подію старший слідчий Мукачівського відділу поліції Артур Черенков. – 18-річного хлопця було затримано в Мукачеві, куди той повернувся додому, у Стрию затримали і його 52-річнного спільника».
Підозрюваних взяли під варту. Вони розкаялися і про все щиросердно розповіли. А невдовзі один із убивць не витримав усвідомлення того, що він накоїв, повісився у тюремній камері.
Нічого святого
Ще один не менш трагічний випадок трапився кілька років тому на Хустщині. Двоє безхатченків вирішили поїхати підзаробити в одне із сіл району і прилаштувалися випрошувати милостиню біля місцевої церкви.
Було свято, і люди досить щедро кидали грошенят. Тож один із них, якому вдалося зібрати більше коштів, пішов до магазину купити собі горілки, щоб зігрітись. Тим часом на його місце прилаштувався товариш. Чоловік бачив, що там проходило більше людей і можна було зібрати більшу суму.
Але коли 52-річний безхатько повернувся, одразу ж почав проганяти свого 63-річного «колегу». Та той покидати нову «робочу зону» й не збирався, мовляв, хто встав – місце «продав». Це дуже розлютило молодшого «бомжа» і він накинувся на знайомого з кулаками. Зав’язалася бійка. Тим часом люди з храму порозходились, тож заробити все одно більше вони б не змогли, пора було повертатись додому. Однак розлючений і ображений безхатько не міг заспокоїтись. Іще й «підігрітий» спиртним він став агресивним і вирішив провчити опонента. Лупцював його щосили і руками, і ногами, і всім, що було поруч. Раптом він знайшов камінь і вдарив ним чоловіка по голові. Далі – вдруге, втретє, аж поки нещасний не знепритомнів. На білому снігу з’явилася яскраво червона кров. Супротивник більше не пручався, він безсило лежав на землі і хропів. Збагнувши, що накоїв, чоловік втік з місця пригоди і повернувся до Хуста.
Але невдовзі його знайшли правоохоронці. У скоєному вбивця зізнався, нічого не заперечував, розповів слідчим усе як було. За вбивство товариша він отримав 8 років позбавлення волі. І, як не дивно, вирок його навіть не засмутив, навпаки, він сказав, що в тюрмі хоч не мерзнутиме і що там його годуватимуть.
На жаль, кількість безпритульних на Закарпатті невпинно зростає. Статистики щодо їхньої кількості немає, оскільки в більшості з них відсутні документи. У більшості з тих, хто залишився без даху над головою, немає не лише постійного місця реєстрації, але й навіть паспорта.
Тому й не дивно, що кількість скоєних ними правопорушень із року в рік також збільшується. До органів влади по допомогу вони не звертаються; коли хворі- ють – лікуються самотужки, здебільшого – виключно горілкою; красти не бояться, часто нехтуютьусіма законами моралі. Охоче користуються добротою тих, хто їх шкодує.
Життя на вулиці зробило їх іншими, адже там свої правила виживання.
Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
