Чому на Закарпатті алкоголіків більшає, а кількість взятих на облік зменшується
Парадокс. Наші земляки вживають спитрне частіше, а на спецобліку їх усе менше. Чому?
Розповісти про це ми попросили закарпатського психотерапевта з багаторічним стажем Василя Сливку.
«На жаль, законодавча база в нас вимагає кращого, реформи відбуваються далеко не в позитивному ключі. Наразі поняття «алкоголізм» немає. З’явився новий термін – синдром алкогольної залежності, – наголосив закарпатській газеті «НЕДІЛЯ» він. – Доведено, що алкоголізм – це та ж наркоманія. Тільки залежність у цьому випадку виникає від етилового спирту. Але тут парадокс! Кількість хворих невпинно зростає, а кількість взятих на облік при цьому знижується. У чому ж причина такого нонсенсу? Справа в тому, що згідно з нещодавно прийнятим Верховною Радою законом, який стосується психіатрії, та наказом Міністерства охорони здоров’я України, без згоди людини ми не маємо права брати її на облік. Але чи визнає хворий, що він потребує лікування? Звичайно ні. Тому й маємо те, що маємо.
Наприклад, у минулому році працівники поліції до мене доправили чоловіка у стані алкогольного сп’яніння. Він облив бензином себе та матір і хотів підпалити. Поки його привезли до медичного закладу, він трохи протверезився. Від лікування хворий відмовився, а без його згоди ми не маємо права нічого робити. Повнолітня людина може пройти курс терапії і реабілітації лише добровільно, а неповнолітня – за наявності письмової згоди батьків. Поліція також має обмежені права: може тримати п’яного у відділку лише три години, далі ж відпускають людину додому.
Лише якщо, не дай Бог, алкогольно залежний скоїть злочин, який підпадає під кримінал,тобто уб’є, поб’є, зґвалтує, пограбує когось, якщо від його дій постраждає хтось інший, ми маємо право відправити його на примусове лікування. Але це ж крайнощі! І ще один виняток – алкогольний психоз. Тоді просто потрібна невідкладна допомога, бо хворий може померти.
Останнім часом дуже поширений судомний синдром на тлі вживання алкоголю. Це свідчить про неякісне спиртне і відсутність контролю з боку держави. Через це у психіатричному відділенні у нас перебувають багато пацієнтів саме з таким синдромом. Ми йому надаємо допомогу. Він приходить до тями і, якщо наполягає на виписці, його відпускають додому. Хоч людина реально потребує тривалого лікування. Але такі в нас зараз закони. Без згоди ми не маємо права утримувати людину в медзакладі».
