Які сексуальні проблеми найбільше хвилюють закарпатців?
Є теми, які цікавлять кожного, але про які не люблять говорити. Через те, що протягом тривалого часу ціле покоління вважало, що сексу не існує, принаймні офіційно, закарпатці досі соромляться піднімати інтимні питання навіть зы спеціалістами. Незважаючи на те, що через це руйнуються родини і в сім’ях постійно виникають конфлікти, до фахівців за порадою ідуть далеко не всі. Тому нинішнім гостем прес-центру газети «НЕДІЛЯ» є викладач йоги та жіночих практик сексолог Альона ГОНДОРЧИН. Вона розповіла про те, із якими питаннями до неї найчастіше звертаються закарпатці останнім часом.
– Найчастіше приходять жінки віком 25-45 років у стані розгубленості. Питання, що їх хвилюють, різні. Найчастіше – це втрата себе як жінки. Вони розуміють, що задоволення від життя не дістають, не знають, що робити, які їхні функції в родині, щоб не перетягати на себе всю відповідальність за побут та інші питання, – наголосила сексолог. – Часто у нас жінки запрограмовані на жертовність, прагнуть усіх рятувати… крім себе.
На будь-яке питання про себе вони не можуть відповісти. Не знають, чого хочуть, не можуть збагнути, чому нещасливі, не готові дати відповідь, чи хочуть далі жити зі своїми чоловіками. Або ж, навпаки, не можуть вийти заміж, не клеяться стосунки. Комусь вже 40, 45, а ні родини, ні дітей. Це той біль, із яким, я розумію, треба щось робити. Саме тому я й вирішила зайнятися сексологією.
Вивчала її спочатку для себе. Для того, аби все опанувати, треба справді багато часу. Наразі індивідуальне консультування забирає дуже багато енергії, адже жінки приходять у такому стані, що їхніми долями не перейматися просто неможливо. Але робити це мушу, бо хочу допомагати іншим. Приємно, коли потім приходять і дякують. Моя робота – ділитися позитивним життєвим досвідом. Адже раніше взірцевих гармонійних стосунків я не бачила ні у своїй родині, ні серед знайомих. Так само і в інших. Люди живуть, як жили їхні бабусі і мами, із покоління в покоління передаючи неправильну модель поведінки. Щоправда, жінки сподіваються на змах чарівної палички, на чітку відповідь, але жоден терапевт цього робити не має права. Він може лише надати поле для роздумів, а рішення приймати повинна людина сама. Збоку ж можна лише підказати, але відповідальність кожен повинен нести сам. Наприклад, як сексолог я раджу чіткі стратегії, адекватні техніки проведення сексуального акту, щоб він призвів до бажаного результату, даю рекомендації.
Звісно, ми всі різні, та анатомія однакова, ерогенні зони також. Тож значний відсоток жінок це все слухають і розуміють, що велика відповідальність лежить на них самих… за те, щоб себе пробудити, зрозуміти, що приємно, а що – ні, й потім починають придумувати безліч відмовок, щоб тільки нічого не робити, залишити все як є та триматися за свою неефективну чоловічу поведінку і в житті, і в ліжку. Інколи доводиться прикласти дуже великих зусиль, аби вивести їх із цього трансу.
Ритм терапії у мене динамічний, я не можу роками сидіти й чекати змін та вислуховувати скарги. Усім намагаюся допомогти якомога швидше. Але для цього потрібно кожній людині працювати над собою. На жаль, багато хто до змін не готовий. Ці жінки приходять, бо їм дуже погано, а змінюватись не хочуть.
Мозок вибирає завжди легку хронічну поведінку, аби енергетично не затрачуватись. Та стереотипи потрібно ламати.
Жінок хвилюють проблеми оргазму, відсутності чутливості і жіночності. Це – три основні питання, з якими приходять.
