Як і чому наші землячки виношують чужих дітей
Україна перетворюється на один зі світових центрів сурогатного материнства – особливо після того, як в Індії заборонили надавати цю репродуктивну послугу іноземцям.
Причина заборони – часті випадки експлуатації жінок із бідних родин. BBC досліджувала, з якими ризиками стикаються сурогатні матері в Україні, пише ВВС.Україна.
“Мені хотілося більшого”
У 18 років Анна вперше дізналася про сурогатне материнство з телепрограми. Дівчина мешкала й вчилася в Кам’янці-Подільському. Її родина за місцевими стандартами була доволі забезпечною.
Але їй хотілося більшого від життя: власної автівки, будинку, дорогих речей. Сурогатне материнство здалося Анні, студентці місцевого технікуму, шансом отримати це все. Але для участі в програмі потрібно було мати власну дитину.
За українським законодавством, жінка обов’язково повинна бути сама мамою. Це зменшує ймовірність, що вона матиме сильні почуття до дитини, яку виношує для інших батьків.
За кілька років Анна народила власну дитину й згадала знову про сурогатне материнство.
Як адміністратор у місцевому готелі вона заробляла 200 доларів на місяць. Як сурогатна мама для словенського подружжя, в свої 22 роки, вона отримала 20 000 доларів. Ця сума включала плату за послугу та кошти, виділені на інші супутні витрати.
“Моя мама мене підтримала, близькі друзі теж зрозуміли. Завдяки цьому для мене все пройшло добре й досить легко”, – розповідає Анна.
У цьому випадку все пройшло успішно, але так було не з усіма жінками, які брали участь в програмі сурогатного материнства в цій же клініці. У декого виникали ускладнення, які вчасно не лікували, стан здоров’я кандидаток перевіряли не достатньо ретельно, через що згодом виникали проблеми.
“Ті сурогатні матері, які думають лише про гроші, тобто як би більше заробити, часто погоджуються на найгірші умови. Як наслідок, їхні права менш захищені”, – пояснює менеджер клініки “Міні-еко центр” Антон Козлов.
Нині Анна готується витратити ще один рік свого життя на те, щоб стати вдруге сурогатною мамою для пари з Японії. Цього разу вона обирала клініку ретельно, проводячи цілі дні на спеціалізованих інтернет-форумах.
Жінка залишила свою роботу й не думає нині про подальше навчання чи кар’єру.
Її мета – купити будинок для себе й своєї дитини. За перший “сурогатний” гонорар зробила ремонт у тому будинку, де нині мешкає з батьками.
Якщо все йтиме за планом, до 24 років вона стане мамою трьох дітей: однієї власної та двох для інших біологічних батьків.
Близька родичка Анни, зваживши на її досвід, теж готується стати сурогатною мамою.
“Фактично поза контролем держави”
Антон Козлов розповідає, що його клініка мало не щодня отримує запити від пар із Китаю. Раніше вони шукали сурогатну маму переважно в Таїланді.
Але й там комерційне сурогатне материнство заборонили. Натомість в Україні його не просто дозволяють, але й створюють найбільш сприятливі умови завдяки ліберальному законодавству та якісній медицині.
До цього варто додати значно нижчі ціни на цю послугу, ніж, приміром, у США, де комерційне сурогатне материнство дозволене.
“Права жінки, яка є сурогатною мамою, у жодному разі не мають порушуватися. Вони мають гарантуватися абсолютно на тому ж рівні, що й права сурогатних батьків. Втім, досить часто вважають, що той, хто платить, той і музику замовляє”, – наголошує Марина Легенька, юрист ГО “Ла Страда”.
В останні роки психологи та юристи цієї громадської організації отримують щороку близько 15-20 звернень від сурогатних матерів із проханням допомогти їм.
Клініки репродуктивних технологій відправляють деяких жінок на консультацію до психолога. Але, як розповідають самі сурогатні мами, не всі з них проходили такі співбесіди.
Марина Легенька радить кандидаткам на участь у програмах сурогатного материнства вкрай уважно вивчати свої контракти. Пересвідчуватися, що їхні права прописані чітко й детально, зокрема й оплата у разі викидня.
Якою має бути роль держави в цьому процесі? BBC Україна двічі зверталася із запитами до міністерства охорони здоров’я.
Зокрема, цікавилася, чи проводилися будь-які перевірки клінік або розслідування випадків, коли права сурогатних матерів чи медичні стандарти порушувалися. Жодної відповіді не надійшло.
Голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець у коментарі BBC заявила, що нині “сурогатне материнство перебуває фактично поза контролем держави”.
Це загрожує, за її словами, виникненням ситуацій, коли сурогатна мама може відмовитися віддавати дитину, а батьки можуть не захотіти її забирати.
“Це також може бути шантаж перериванням вагітності… В українському законодавстві не повною мірою врегульовані питання відповідальності сурогатної матері за неправдиву медичну інформацію про себе, за аборт, за дії, що можуть призвести до каліцтва дитини”, – додає Ольга Богомолець.
Відповідальність за регулювання всіх цих питань депутатка покладає на міністерство охорони здоров’я.
Сурогатне материнство в Україні сьогодні працює так:
- Біологічними батьками дитини, яку виношує сурогатна мама, може стати лише гетеросексуальне подружжя. Пара повинна надати медичні довідки, що підтверджують: вони не зможуть стати батьками самостійно за станом здоров’я
- Дитина повинна мати генетичний зв’язок принаймні з одним із батьків, при цьому доволі часто використовують донорські статеві клітини
- Загальна вартість послуги сягає 30 000 – 45 000 доларів, сурогатні матері з цією суми отримують від 5 000 до 20 000 доларів
- Юридично батьками дитини визнають лише її біологічну маму й батька, сурогатна мати не має жодних батьківських прав
- Сурогатною мамою може стати лише жінка у віці 19-36 років, яка має власну дитину, пройшла медичне обстеження й надала довідку від психіатра
- Бракує офіційної статистики щодо кількості сурогатних вагітностей на рік в Україні. За приблизними оцінками фахівців, які працюють у галузі, може йтися в середньому про 500 випадків
- Батьки витрачають зазвичай кілька місяців, аби оформити всі документи для вивезення дитини
- Комерційне сурогатне материнство дозволене, приміром, у США, Грузії, Росії, але умови, як і вартість послуг різняться. У таких країнах, як Лаос та Кенія його теж можна проводити, але там держава, взагалі, не регламентує процес
- Конкурентні переваги України на ринку послуг сурогатного материнства: висока кваліфікація лікарів та якість медичних технологій, порівняно низькі ціни.
“Для мами я просто поїхала на заробітки”
Як сказати рідним, друзям про те, що виношуєш чужу дитину? Таке питання ставить собі чи не кожна сурогатна мама.
У коридорі київської клініки “Ілая” перед черговим медичним оглядом свою історію розповідає Тетяна, сурогатна мама. У березні вона народить дитину для іспанського подружжя. Їй 29 років.
“Я із селища у Харківській області. У мене самої троє дітей, є чоловік. Хочу щоб вони мали, в що вдягнутися, щоб у них усе було, що їм треба. Я живу з мамою, то їй не сказала, куди поїхала. Для неї – я просто на заробітках у Києві”, – каже Тетяна.
“Я чую, як дитина рухається в моєму животі, розмовляю з нею, але підсвідомо відчуваю, що вона не моя”, – додає жінка.
З 32 тижня клініка винаймає сурогатним мамам квартири в Києві, де вони мешкають до пологів.
Історія Тетяни певною мірою типова. Багато сурогатних мам приїжджають із маленьких сіл, містечок. Часто вони неодружені й самі виховують дітей. Якщо мають чоловіків, то ті здебільшого погоджуються на участь дружини в програмі.
Проблеми частіше виникають з батьками, іншим найближчим оточенням. Від них вагітність стараються приховати.
30-річна Яна – теж сурогатна мама. Кілька місяців тому вона народила дитину. Розповідає, що вимушена була раніше за 32-й тиждень вагітності поїхати зі свого містечка, аби не привертати увагу.
Яна визнає, що неможливо зовсім уникнути емоційного зв’язку з дитиною інших батьків, яку виношуєш під своїм серцем.
“Це треба бути зовсім холодною людиною, щоб не відчути материнського інстинкту. Але коли бачиш радість та усмішки біологічних батьків, розумієш, що все закінчилося. Ти тільки пересвідчуєшся, чи все добре з дитиною і чи батьки щасливі”, – розповідає Яна.
Коли повернулася до власної доньки, що чекала вдома, усвідомила: ось заради кого вона все це терпіла.
Те, що дедалі частіше українські жінки наважуються на сурогатне материнство, – тривожний сигнал для країни, переконана Ольга Богомолець.
“Сьогодні через стрімке падіння рівня життя українки шукають будь-які можливості заробити гроші. На те, що уряд покращить економічну ситуацію в країні, вони вже не розраховують”, – переконана політик.
“Ти ділишся своїм щастям”
З іншого боку, сурогатне материнство – це цінний шанс стати батьками для багатьох подружніх пар: як іноземних, так і українських.
“Ти розумієш, що ти ще й ділишся своїм щастям бути мамою з тими, хто його не звідав й інакше не зміг би”, – каже Яна.
Анна розповідає про схожі відчуття. Словенські батьки дитини, яку вона виносила, назвали її “найважливішою людиною в їхньому житті”.
Вони досі спілкуються, пересилають один одному світлини своїх дітей. Словенська пара регулярно присилає подарунки Анні та її родині.
“Коли батьки плачуть і дякують тобі, ти відчуваєш, як багато для них зробила”, – каже Анна.
Наступного дня після нашої розмови вона підпише свій новий контракт сурогатної мами.
Сьогодні її плани щодо майбутнього пов’язані саме із сурогатним материнством.
Попит на нього й далі зростатиме, вважають фахівці в цій галузі.
Агенти, менеджери та лікарі, які працюють у цій галузі, переконують: поки що українські клініки мають достатньо ресурсів, аби відповісти на дедалі вищий попит.
Але, водночас, існує небезпека, що “конвеєрний підхід” до справи спонукатиме ставити фінансові інтереси вище за добробут та здоров’я жінок, сурогатних матерів.
Зрештою, такі тенденції й змушували багато країн світу обмежувати чи забороняти комерційне сурогатне материнство.
