АНОНС. Чи є на Закарпатті справжня політика і політики?
Що маємо у області? Чи не найгірші дороги, корупцію, відкати, гальмування децентралізації, штучний мовний конфлікт, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Чи є на Закарпатті політика? Фактично ні. Адже що насправді означає цей відомий кожному термін.
Згідно з Вікіпедією політика – це визначена частина, програма або напрям такої діяльності, сукупність засобів (інструментів) та методів для реалізації певних стратегічних інтересів задля досягнення визначених (суб’єктом політичного процесу) цілей в певному соціальному середовищі.
Заплутано, правда? Занадто пафосно. Але якщо перефразувати простими словами, то політика – це програма, спрямована на добробут населення.
Отже, на жаль, виходить, що справжньої політики у нас немає… А що маємо взамін?
За з’ясовуванням стосунків та піар-акціями не вистачає часу для роботи?
Якихось яскравих постатей серед закарпатських парламентарів, які б щоразу під час засідань горлали про виділення коштів на регіон, чомусь не спостерігається. Натомість маємо одіозного Шуфрича, який геть забув про рідний Ужгород і ім’я якого зараз згадується хіба що через якісь с
кандали, пов’язані з Партією регіонів, або його особисті проблеми. Маємо братів-Балог, про яких найбільше чути із вуст голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля, ніж із парламентсь-ких трибун. Та й, якщо чесно, протистояння Москаль-Балоги і є в очах незакарпатців однією з основних «картинок», що характеризує наш край. Складається враження, що мукачівська родина доплачує голові ОДА за те, що він її постійно рекламує. Тим більше, враховуючи, що очільник області рясно роздає інтерв’ю центральним телеканалам. Та й обрав Геннадій Геннадійович дуже «мудру» тактику – наїздів на Уряд. Людям це подобається, більшість зубожілих краян його вважають настільки своїм чоловіком, наскільки не вважали жодного з його попередників, що були корінними закарпатцями.
Що ще маємо в області? Штучний мовний конфлікт із угорцями, гальмування децентралізації, корупцію, вимагання відкатів від інвесторів у деяких містах та селах області і таким чином унеможливлення створення нових робочих місць для населення і масу заробітчан, які приїжджають додому лише на великі релігійні свята.
Продовжуючи тему політики або того, що маємо замість неї, варто згадати й про мукачівські «розбірки» щодо перейменування вулиць. При цьому роздмухані вони штучно, аби відвернути увагу людей від більш важливих питань – подорожчання бензину чи продуктів тощо.
А чому не видно на місцях тих політиків, кому наші земляки довірливо вручили депутатські мандати і на чию підтримку так щиро сподівалися? Часом вони з’являються, аби перерізати стрічки закладів, які відкриваються, але до відкриття яких вони доклали найменше зусиль, адже вони будуються за державні гроші, кошти платників податків.
Скільки на Закарпатті політичних партій? Чому на річках так вперто намагаються побудувати міні-ГЕСи, наражаючи наш край на екологічну катастрофу? Чому масово вивозять ліс? Чому процвітає корупція? Чому навіть зловлених на хабарах чиновників та посадовців випускають на волю? Чому на кордонах стільки контрабанди? Чому не створюється достатньо робочих місць? Чому наші пенсіонери не можуть собі дозволити щоліта їздити на відпочинок у Європу? Чому сотні заяв закарпатців до наших слуг народу із року в рік залишаються без розгляду… чому тисячам відмовили у допомозі! Чому парламентарі не проводять ніяких зустрічей із краянами? Чому з ними можна спілкуватися лише через посередників, тобто довірених осіб і радників? Чому вони активуються разом зі своїми прес-службами тоді, коли починають готувати майданчики для майбутніх виборів? А чи багато зробили для громад депутати обласного, міських, районних та сільських (селищних) рівнів?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері закарпатської газети «НЕДІЛЯ».
Купуйте свіжий номер газети «НЕДІЛЯ» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 2 березня.
