Про новий тунель і швидкісні Інтерсіті з Ужгорода до Києва
Зараз багато говориться про погане транспортне сполучення Закарпаття з Києвом. Так, аеропорт не працює, дороги далеко не в ідеальному стані, на роботу залізничного транспорту багато нарікань щодо незручного часу прибуття поїзда Київ-Лисичанськ до столиці. Але спробуємо поглянути на ситуацію під іншим кутом, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Одразу зазначимо, що виправдовувати «Укрзалізницю» ніхто не буде. Тим більше що досі вкрай гострим залишається питання залізничних вокзалів у закарпатських містах, які підприємство обіцяє привести до ладу вже десятиліття. Найкритичніший із них у Хусті, який наразі «Укрзалізниця» навіть погодилася продати у приватні руки.
Але поговоримо про інше – про поїзди, які вирушають із нашої області до столиці. Лише через Ужгород їх курсує аж 9. Основні – Ужгород-Київ, Ужгород-Харків, Ужгород-Лисичанськ, Солотвино-Київ, а також міжнародний Кошице-Київ.
Серед поїздів є й швидкісні, наприклад, поїзд №29 сполученням Ужгород-Київ долає відстань між обласним центром Закарпаття та столицею України за 12 годин, майже як і автомобіль. До Києва він прибуває вранці о 10 годині.
Але найголовніші залізничні зміни чекають на нас у кінці весни. Саме тоді планують закінчити будівництво Бескидського тунелю. Відкриття об’єкту заплановане на 25 травня. Це буде другий за довжиною (після Лутугинського) залізничний тунель в Україні.
Сама історія об’єкту є надзвичайно цікавою. Тунель був спроектований і збудований ще за часів Австро-Угорщини у 1886 році. Проте він був дуже незручним, оскільки під час руху потягу всередині тунель наповнювався парою і димом, при проїзді через нього пасажири вагонів вищого класу зачиняли наглухо вікна і прикривали роти та носи хустинками.
У часи Другої світової війни тунель підірвали, а після її закінчення силами залізничників його було відремонтовано, але не дуже надійно, бо вже через два роки (у 1946) він на кілька десятиліть вийшов з ладу.
У 2006 році «Укрзалізниця» оголосила тендер на реконструкцію. Підготовчі роботи було розпочато аж у 2011 році. Впродовж наступних двох років було проведено міжнародний тендер з вибору підрядника для проектування та будівництва. У серпні 2013 року затверджено проект та розпочато будівництво, яке планувалося завершити ще в 2016 році. Але не судилося – почалася війна.
За інформацією «Укрзалізниці», з початку реалізації проекту на Бескидський тунель було витрачено 2,2 млрд грн.
Новий швидкісний тунель буде двоколійним (матиме парну і непарну колії) і зводиться на відстані 30 метрів від старого одноколійного.
Його буде обладнано сучасними приладами робочого та аварійного освітлення, вентиляцією, відеонаглядом, автоматизованою системою управління та пожежної безпеки. Та основним здобутком стануть швидкісні поїзди класу Інтерсіті (потяги, які рухаються зі швидкістю 160 км/год у денний час, мають вагони з місцями для сидіння 1-го та 2-го класу з можливим включенням вагонів 3-го класу), про які вже давно мріяли закарпатці і які курсують в інших обласних центрах.
До речі, в деякі куточки держави їздять навіть двоповерхові електропоїзди, наприклад, Київ-Харків та Київ-Тернопіль, які також розвивають швидкість до 160 кілометрів за годину. Щоправда, на Закарпаття найближчим часом такі не планується запускати.
Утім, за інформацією міністра інфраструктури Володимира Омеляна, до кінця цього року має запрацювати нова послуга на продаж квитків з пересадками на різний вид транспорту.
Щоб скористатись нею, потрібно буде просто завантаживши на мобільний спеціальний додаток, що пропонуватиме квитки для подорожей автобусом, залізницею та літаком. Така новація дійсно варта уваги.
А що стосується повітряного транспорту, то варто подумати й про інший чинник, рентабельність літаків, адже через високу ціну на паливо, а відповідно і вартість квитків, низькою бути не може. Тож невідомо, чи багато закарпатців літатиме до столиці, коли аеропорт «Ужгород» врешті-решт запрацює, та надія на це є. Тим більше що аеропорт справді потрібен.
А от дороги дійсно потребують ремонту, бо навіть у межах області, не кажучи вже про поїздки до Києва, можна залишитись без коліс. Через це закарпатці все більше мітингують, перекривають автошляхи, пишуть звернення до ОДА, Кабміну.
Разом з тим, надія на певні зрушення у цьому році також є.
«Разом із колегами Робертом Горватом та Василем Петрьовкою я мав зустріч із керівником Служби автомобільних доріг. І наша розмова дала певні результати,- розповів закарпатській газеті «НЕДІЛЯ» парламентар від Закарпаття Валерій Лунченко. – Нам виділили додаткових 200 мільйонів гривень фінансування для області. Ми презентували проект будівництва траси Мукачево-Чоп, яка зблизить ділянку між Києвом і Чопом на 19 кілометрів і розвантажить дорогу від Мукачева до Ужгорода. Отже, у 2018 році відрізок, протяжністю 42 кілометри буде повністю відреконструйовано. Там буде нове сучасне покриття із 10-річним терміном гарантії. Крім того, від митного експерименту прогнозовано цьогоріч отримаємо 250-300 мільйонів гривень. Наше стратегічне бачення, що ці кошти не потрібно розпилювати по всій області, а спрямувати на конкретний відрізок дороги. На наше переконання, це повинна бути траса Н-09, ділянка Мукачево-Хуст-Тячів-Рахів. Якщо нам вдасться відстояти таку позицію на рівні області, бюджетного комітету, Служби автомобільних доріг, то в цьому році між Хустом і Мукачевом будемо мати 60 кілометрів нової дороги».
Отже, якщо ці проекти вдасться втілити в життя, Закарпаття отримає більше 100 кілометрів нової якісної дороги протягом лише одного року.
Тож чи справді все у нас так погано?
Звісно, треба мати на увазі й те, що в сусідніх областях дороги ремонтуються набагато інтенсивніше і при цьому залучаються іноземні компанії, які працюють і швидко, і якісно.
Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, газета «НЕДІЛЯ», екслюзитвно для zakarpatpost.net
