З Києва до Ужгорода за 12 годин на нічному експресі. Враження
Останнім часом про залізничний транспорт чути багато різних відгуків: одних не влаштовує якість, ціна, комфорт, інші ж навпаки вдоволені усім. Звичайно, до найвіддаленішого від столиці обласного центру України стільки рейсів, як до сусіднього Львова немає, але все одно їх достатньо. Тож яким є сервіс у поїздах, чи зручні вони? – пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Журналіст закарпатської газети «НЕДІЛЯ» вирішив проінспектувати швидкісний поїзд №29/30 «Київ-Ужгород» і поділитися з читачами враженнями від поїздки протяжністю 811 кілометрів, а саме стільки займає відстань між двома містами за вказаним маршрутом.
Отже, повертаємося до рідного Закарпаття обраним рейсом. В очікуванні транспорту аж завмирає серце: як же там, всередині вагонів, чи тепло, чи немає неприємних запахів…
На пероні чути знайому говірку, земляків тут багато.
«Бери ташку, – каже якась жінка чоловікові. – Чуєш, уже гуде!»
Люди стоять хтось купками, хтось поодинці.
«Позерай, їде!»- вигукує радісно хлопчик років 10, смикаючи за рукав маму.
Поїзд прибуває на колію вчасно. Заходимо. Пасажирів багато.
Вагони нові, обладнані якісними світильниками та розетками, освітлення яскраве. Для безпеки пасажирів встановлено камери спостереження.
Коридор світлий, посередині, як і в інших поїздах простелено килимову доріжку.
«Роззуватися треба?» – жартує хлопець років 20 із провідником.
«Ні, не потрібно», – серйозно відповідає той.
Справді всюди так чисто і затишно, як у хаті. Враховуючи, що повертаємось додому, здається навіть, що в повітрі витає дух рідного краю. Неприємних запахів немає. Вагон всередині теплий із гарним інтер’єром, виглядає сучасно.
Знаходимо своє купе. Воно комфортне. Усі місця зайняті.
Розпаковуємо речі. За кілька хвилин рушаємо.
Поки ще не стемніло, прилаштовуємося за столиком і роздивляємося краєвиди за вікном. Одна за одною проносяться перед очима станції, якісь споруди, широкі поля. Складається враження, ніби поїзд не їде, а то кудись поспішають дерева та будинки. Радує звукоізоляція. В поїзді під час руху перестук коліс і шум двигуна чути слабо. Самі вікна схожі на пластикові, навіть відкриваються так само. Із них не дує, вони зачинені герметично. На них акуратні жалюзі.
Дівчина, що їде з нами в одному купе, замовляє чай. Довго чекати не потрібно. Приносять швидко. Вона забирається на верхню полицю, з кимось весело щебече по телефону, каже, що поїздкою задоволена, а від поїзда в захваті.
А ми вирушаємо на оглядини санвузлів, адже кажуть, що культура держави починається саме з них.
Туалети приємно дивують. Їх оснащено індикаторами, пасажирам видно, коли вони зайняті або вільні. Але головне – всюди чисто.
Повертаємося в купе. Наша попутниця вже допила свій чай і вляглася відпочивати. Спальні місця тут м’які із зручними спинками. Кожному пасажиру вже приготовано ковдру, подушку, комплект постільної білизни у одноразових поліетиленових пакетах та маленькі махрові рушники.
Загалом подорож поїздом є досить зручною, тим більше, що цей рейс швидкісний – із Києва відправляється о 21.08 год, а вранці о 9.20 він уже в Ужгороді, тобто за ніч можна проїхати половину країни і при цьому добре виспатись. Поїздка займає всього 12 годин. Раніше їхати зі столиці до Закарпаття потрібно було 18-20 годин. Тепер також є більш повільні поїзди, скажімо, Ужгород-Лисичанськ. Мандрівка на ньому до Києва займає 16 годин, але квитки при цьому дешевші.
Оскільки дорога в нас довга, можна зайнятись певними підрахунками. Знаходимо в Інтернеті сайт Укрзалізниці і порівнюємо ціни. Вони різняться залежно від доби та маршруту поїзда.
На наш квитки коштують від 424 – 530 грн, можуть вартувати навіть 665 грн. Від 1315 до 1592 грн обійдеться люкс із усім комфортом. Плацкартних місць тут немає.
А, для прикладу, на поїзд №45 Ужгород-Лисичанськ до Києва квиток можна придбати від 184 грн за плацкарт, від 220 грн. за купе або від 487 грн за люкс.
До речі, за 12 годин можна бути у столиці й якщо їхати автобусом. Вартість квитка з Ужгорода (або навпаки) варіюється від 610 до 650 гривень. Є рейси з пересадками, які коштують ще дорожче – від 688 гривень. При цьому в дорозі потрібно провести 16 годин.
Якщо їхати власним автомобілем, то можна добратися до Києва швидше, і за 10 годин, але обійдеться така мандрівка від 2500 гривень у один бік.
Тож повернемось до нашого поїзда.
Зупинок він робить всього 6, одна з яких є технічною. У основному тривалість зупинки 2 хвилини, лише у Львові – 26.
Перевага нічних переїздів у тому, що не потрібно ночувати в готелі і додатково витрачати на це кошти. Впоратись у столиці зі справами можна й за кілька годин. До того ж цей рейс зручно прибуває не лише в Ужгород, але і в Київ – о 9.20 год. При цьому під час поїздки, не так як в автобусі, де доводиться лише сидіти, можна і полежати, і нормально відпочити.
За роздумами і підрахунками проминуло кілька годин подорожі. За вінком стемніло і захотілося поспати.
Вранці ми прокинулися вже на території Закарпатської області. Ще трохи – і ми вдома. Пора потихеньку готуватися до виходу. Із коридору почали доноситись голоси пасажирів.
Знову серце затріпотіло частіше. Аж ось і Ужгород. Ми приїхали! Душу охопила солодка хвиля радості. Хотілося кричати від напливу почуттів.
А загалом поїздка залишила по собі багато приємних вражень, запам’яталася лише позитивними емоціями. Можна впевнено сказати, що квиток на цей поїзд дійсно вартий своїх грошей. Отже, не все у нас так і погано, як прийнято вважати.
Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
