П’яний киянин хотів зґвалтувати ужгородця
Проблема розпивання спиртних напоїв у громадських місцях давно актуальна для Закарпаття. Найгірше, що до алкоголізму втягуються неповнолітні. Часто дорослі з пляшкою в руках сидять на дитячих майданчиках, на центральних вулицях, навіть на стадіонах. Молодь, спостерігаючи за поведінкою дорослих, часто намагається їх копіювати. Як наслідок – починає і сама пробувати пиво, вино, горілку… навіть самогон. Крім того, у стані алкогольного сп’яніння, за даними поліції, трапляється найбільше злочинів, у тому числі – вбивств, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Тієї фатальної ночі 17-річний Дмитро (з етичних міркувань імена дійових осіб замінено) після застілля повертався додому. Життя склалося так, що, ставши студентом ліцею, невдовзі він перестав відвідувати заняття і влаштувався на працювати на гуртівню. Невдовзі хлопця виключили з навчального закладу. Але він про це не шкодував, бо хотів заробляти, а не навчитись.
Тож того разу після закінчення роботи він святкував День народження одного з колег. Хлопець був нетверезим, випив приблизно 150 грамів горілки та пляшку пива. Дмитро був роздратованим через те, що посварився з керівником і заявив, що звільняється, тож спиртним знімав, як казав сам, напругу. Тому вирішив розслабитись і додому не поспішав.
У парку він познайомився з чоловіком, який назвався Михайлом і був також п’яним. Була 1.30 ночі. Нові знайомі розговорилися, Михайло запросив юнака на пиво. Дмитро погодився. Чоловік купив їм по пляшці напою і вони вмостилися на лавиці у освітленій частині одного з парків Ужгорода. Смакували пивом і говорили про життя довго. Спиртне все сильніше «било» у голови приятелів. На годиннику показувало 3 години, а вони ще й не думали розходитись. Раптом Михайло пішов у кущі справити потребу і повернувся зі спущеними шортами. Він підійшов до хлопця і запропонував зробити йому приємність, але Дмитро відмовився. Тоді чоловік почав грубо словесно ображати його, схопив за руку і наказав негайно зняти штани. У разі відмови погрожував добряче відлупцювати хлопця.
Такого з Дмитром ще не було. Він не знав, як поводитись, як реагувати. Стало якось не по собі, пропозиція Михайла здалася юнакові надто непристойною, зачепила його самолюбство. Тому хлопець рішуче встав і двічі вдарив кулаком Михайла в голову, після чого повалив на землю, відтягнув на траву за ногу і почав щосили гамселити, не тямлячи себе від люті.
Бив і руками, і ногами, навіть не дивлячись куди. Оговтався, коли супротивник перестав робити опір.
Подивився на Михайла, що лежав нерухомо. Як з’ясувалося пізніше – чоловік був мертвим.
Але Дмитро цього не знав і просто пішов геть, купив неподалік на заправці цигарки та вафлі. При цьому продавець звернув увагу на його руки і спитав, чому вони у крові. Дмитра це розлютило і він сказав, щоб продавець нікому про те, що бачив, нічого не казав, бо інакше спалить заправку.
Додому йти хлопцеві зовсім не хотілося, бо вранці він посварився з матір’ю, якій заявив, що через тиждень хоче одружитися. Жінка була проти раннього шлюбу сина, категорично заперечувала і просила його не робити необдуманих кроків.
Вдома Дмитра ніхто не зустрічав, ніхто не питав, чому затримався. Тож він спокійно пішов спати.
А вранці до квартири навідалися правоохоронці.
«Коли сина забирали, казали, що через бійку, – зазначила мама хлопця. – Діма – дуже хороша людина, через нестачу коштів він змушений був піти на роботу, оскільки у нас в родині четверо дітей, а донька в 14 років померла. Половину своєї заробітної плати діти віддавали мені. Син ніколи взагалі ні з ким не бився».
Тільки у відділку Дмитрові стало відомо, що Михайло помер.
«Я не міг собою керувати, слова чоловіка мене просто вивели з себе! Убивати його я не хотів, просто прагнув провчити, щоб ніколи не дозволяв собі чіплятися до хлопців! Це ж нечувано!» – заявив на суді юнак.
Виявив труп о шостій ранку охоронець фірми, що знаходиться поруч. Він же викликав і поліціантів.
Знайомий Михайла повідомив, що тієї ночі часто телефонував йому, але чоловік не відповідав, а наступного дня вони мали їхати до Києва. Більше того, Михайло раніше жив у столиці. Та якось він приїхав на Закарпаття у відрядження і згодом вирішив перебратись до Ужгорода. Жив у місті два роки. Крім того, чоловік заявив, що Михайло зустрічався з дівчатами і хоча якоїсь однієї постійної партнерки в нього не було, але й те, що йому можуть подобатися хлопці, йому здалося дивним.
Рішенням суду Дмитра було засуджено до п’яти років позбавлення волі.
Звичайно, шкода змарнованих двох життів. Адже якби фігуранти справи не були п’яними, трагедії могло б і не бути.
Марія УЖАНСЬКА, газета «НЕДІЛЯ», екслюзивно для zakarpatpost.net
