На батьківщині сакури: японці милуються не лише деревами, але й хмарами, не дають чайових та не беруть чайових не те що хабарів
Як живеться на батьківщині сакури? Зараз закарпатці все більше думають про япорнські вишні, фотографіями екзотів переповнені стрічки в соцмережах.
Але про суму Японію нам відомо небагато.
Тож пропонуємо почути багато цікавого від нашої землячки Ярослави Гресь з перших вуст.
Третій день в Японії. Найсильніші враження:
1. Сміттєспалювальні заводи, більше схожі на музеї сучасного мистецтва. При них діє спорткомплекс, який завод забезпечує енергією. Запаху, звичайно ж, нуль. Згадала, як два роки жила на Позняках. Здригнулася.
2. Щире бажання всіх тобі допомогти. Перукар йшов з нами два квартали, щоб ми не заблукали. Офіціант довів до стоянки таксі. Менеджер в готелі так нам зрадів, неначе, ми волхви з дарами. Подарували номер категорією вище. Просто так.
3. Категоричне несприйняття чайових. Якщо ви намагаєтеся сунути гроші, на вас дуже ображаються – це означає, що ви підозрюєте, що без додаткових заохочень японець зробив би свою роботу погано.
4. Приголомшлива краса природи. Повітря можна різати ножем.
5. Уміння милуватися. Японці милуються всім: для щастя їм не потрібно поле квітів – досить однієї квітки, одного птаха, однієї хмари, однієї миті.
Дуже хочеться, щоб одного разу ми теж прокинулися – а в нас ось такий сміттєспалювальний завод, а в Україні з такою ж повагою ставляться до природи та до людей, а навколо все так же чисто, благополучно і мирно. У нас же все для цього є: і таланти, і можливості, і море, і гори, і любов.
