Чому закарпатці – люди забобонні. Думка психолога
Звідки з’являються забобони і упередження? Забобони виростають з глибоких психологічних потреб, пов’язаних з певним способом мислення.
Упереджені, схильні до забобонів люди відчувають сильну потребу до прийняття чітких і швидких рішень, щоб уникнути двозначності та невизначеності. Звичайно, рішення доводиться приймати всім, але деякі люди буквально ненавидять невизначеність, неясність і тому миттєво покладаються на найочевиднішу доступну інформацію, щоб позбутися невизначеності.
Як пояснити, що забобони справджуються?
Психологічна специфіка забобону пов’язана з тим, що випадки їх підтвердження (які при достатній масовості можуть відбуватися просто в силу випадкових збігів) міцно фіксуються, а факти явної помилковості (яких, насправді, більшість) – витісняються. В результаті людина встановлює помилковий зв’язок між своїми діями і якоюсь незалежною від них подією, яку починає вважати наслідком своїх дій.
Часто буває так: у що людина повірила, те для неї і стає реальним. Нерідко трапляється й те, що забобонна людина насправді сама всі події свого життя підлаштовує під забобони, тим роблячи їх правдивими.
Таким чином, забобони виникають не з ідеології, а, швидше, образу думок і базових людських потреб.
Це дозволяє краще розуміти, яким чином люди стають упередженими. Для того щоб скоротити кількість стереотипів і забобонів, потрібно передусім зрозуміти, що забобони задовольняють потреби у визначеності, швидкому прийнятті рішень і конкретних знаннях, на які людина змушена покладатися, щоб відчувати себе спокійніше і комфортніше в навколишньому складному і невизначеному світі.
Практично неможливо змінити основи людського мислення. Однак можна використовувати цей образ мислення і для боротьби з забобонами.
Розглянемо вплив звичаїв та традицій в житті людини. В традицій і звичаїв є визначена подібність. Вони ґрунтуються, по-перше, на виконанні однакової ролі в житті суспільства; по-друге, вони мають однакові риси й ознаки (стійкість, нормативність, зв’язок з громадською думкою, моральними нормами, громадськими звичками, стандартами поводження); по-третє, вони мають однаково значне поширення. Через систему традицій і звичаїв нові покоління суспільства успадковують вироблені в ньому відносини і весь суспільний досвід, аж до самих конкретних вчинків і дій. Спадкування соціального досвіду з його критичним осмисленням дає змогу суспільству з меншими витратами йти по шляху соціального розвитку. Сприяючи цьому, звичаї і традиції самі відтворюються, причому деякі з них зникають, а інші з’являються або поступово видозмінюються.
Змістом звичаю є правило поведінки, детальне розпорядження вчинку в конкретній ситуації, а змістом традиції – загальна норма, принцип поводження. Звичай жорстко фіксує дію або забороняє її. Традиція не має чіткого зв’язку з конкретною дією у визначеній ситуації. Через звичаї люди здобувають необхідні знання, навички поводження, досвід, пов’язаний з безпосереднім оточенням, а через традиції відбувається прилучення до соціального досвіду людства.
Різний і характер виховного впливу на людей звичаїв і традицій. На основі засвоєння звичаїв і проходження їх формуються прості звички, стереотипні навички поводження, а проходження традицій сприяє формуванню не тільки складних звичок, й складних соціальних почуттів (патріотичного, інтернаціонального).
Ольга ЧЕПУР
