Закарпатець розповів, чому дрон зафіксував сяйво над кількома могилами
Сьогодні багато людей захоплюється такими речами, як дрони. Бо ж це так цікаво – такий собі жучок фотографує все навколо, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
Того разу з цікавості ми запустили дрон на околиці нашого села. Адже дуже захоплююче бачити те місце, де ти живеш, згори. Дрон облетів занедбаний сільський стадіон, потім минув річку, а згодом і кладовище.
Але те, що ми побачили, нас вразило набагато більше, аніж гарні краєвиди, які ми сподівалися побачити.
На кладовищі дрон зафіксував стовпчики світла, які виходили із землі. І їх було спочатку чотири, потім стало 6, згодом – вже тільки 2. Вони появлялися на різних кінцях цвинтаря.
Та раптом на цвинтар зайшли якісь люди з квітами. І тут ми побачили, що стовпчики одразу розсіялися – так, ніби їх тут і не було ніколи.
Ми вирішили продовжити експерименти. Причому, наступного разу випадково потрапили на похорон одного з наших односельців. Над самим кладовищем зараз ми не помітили жодного стовпа із легкого світла. Зате стовпчик тягнувся від одного з чоловіків у процесі ї, яка тягнулася за померлим. І ми всі знали цю людину – це був наш добрий учитель. Зараз він ховав свого брата.
Але він не помічав світла, яке випаровується біля нього. Як не помічав цього ніхто із тих, хто йшов поряд із ним. Та й ми заклякли від цього дива. І згодом воліли про це мовчати. Бо й самі не знали, що б це могло значити.
З цього часу минуло щось більше місяця. І раптом ми почули сумну новину, що нашого вчителя вранці не стало. Мабуть, це було вже якесь вічне світло, яке огортала його тоді.
Але ж люди такі по натурі, що не вміють як слід приховувати свої тайни від інших. Тож ми про свої секрети розповіли багатьом у селі. Але нам не дуже хотіли вірити. Та все ж попросили від нас доказів.
А ми приготувалися події, на яку зібралося ледь не все село. Ті, які не прийшли, просто булли скептиками і кепкували з нас. Деякі жартували на цю тему, а деякі й зовсім насміхалися із нашої затії.
Але люди тут і треба діяти. Ми знову запустили дрон на кладовище. Але цього разу нічого надзвичайного не побачили. Ще кілька разів ми пробували повторити цей експеримент. Але жодного разу більше не побачили ні одного стовпчика світла. Світло цього разу від нас уже ніби ховалося. А можливо тоді, коли цей процес обернувся у розвагу, ми просто не побачили ніякого сяйва.
Такі штуки намагалися проробити ще й інші. Але їм теж більше нічого не вдавалося побачити. Навпаки – потойбіччя ніби насварило нас пальцем. Одного разу дрон заплутався у кущах і чомусь вийшов з ладу. А іншого разу в іншого з хлопців дрон налетів на електричні дроти і все сало залишилися без електрики. Потойбіччя раптом зачинило за нами двері і просила його більше не турбувати.
Тож і я пишу це не тому, щоб догодити тим ,хто ласий на всякі сенсації. Просто хочу, щоб люди дізналися про існування такого світла. Бо, мабуть, це світло за життя ми несемо в собі. Просто чомусь його не помічаємо ані ми, ані ті, хто нас оточує.
Сергій БАЧА, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
