Чим поїли закарпатки дітей, щоб вони спали і не просили їсти

[Total: 0    Average: 0/5]

Після таких «ліків» хлопчик більше не прокинувся

Деякі закарпатки, щоб діти не просили їжу, поїли їх снодійним 

Відомо, що мак має сильні снодійні властивості. Він не тільки заспокоює нервову систему, але й робить сон міцним. Однак напій із нього може стати фатальним, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Колись під час голодних років закарпатці поїли настоянкою маку дітей, аби вони більше спали і менше просили їсти. Годувати їх просто не було чим, тож матерям було дуже болісно дивитись на страждання своїх маленьких синів та доньок. Дехто від цього напою навіть ніколи не прокидався, але все одно закарпатці не відмовлялись від нього.

Страшна трагедія трапилася у наш час через мак на Тячівщині.

Світлана жила в дуже бідній багатодітній родині, тож коли ще в шкільні роки завагітніла від старшого за себе на десять років сусіда і він відмовився з нею одружуватись, батьки просто вигнали дівчину з дому. Мовляв, ганьби їм не треба, бо в них ще п’ять дочок, яких потрібно видавати заміж, тож через її погану репутацію нормальних женихів вони можуть не дочекатись.

Чомусь ні батька, ні матір не хвилювало, куди піде дівчина з дитям під серцем. А вона подалася в сусіднє село і почала жебракувати. Добрі люди пошкодували нещасну і пустили її пожити в закинуту хату, у якій, правда, не було ні світла, ні опалення. Але Світлана раділа, бо хоч дах над головою у неї з’явився. Яким буде її майбутнє – навіть не уявляла, просто тішилась із того, що було в ту мить.

Невдовзі дівчина народила сина. Жила у великій скруті. І одягом, і їжею допомагали випадкові люди, які траплялися на її шляху. Однак харчів все одно не вистачало, тож і молока, аби годувати дитя, у Світлани було мало.

Тож загорнувши хлопчика в ковдру, знову подалася просити милостиню на вулиці Тячева. Проте дитина довго спокійно лежати не могла. Періодично плакала. Тому Світлана згадала, що колись ще бабуся розповідала їй про мак.

Квітка росла в неї під вікнами.  Кілька разів вона варила Степану стебла рослини на молоці. Хлопчик більше спав і мало плакав. Однак одного разу після таких «ліків» він більше не прокинувся.

Жінка кричала від горя, кликала на допомогу, але рятувати вже не було кого. Смерть сина стала для неї страшною трагедією. Одинока і всіма покинута закарпатка вважала малого єдиною у житті розрадою.

Тож після похорону вона зникла. Куди поділася жінка – ніхто не знав точно. Одні казали, що її засудили і вона сидить у в’язниці, інші, що знаходиться у психіатричній лікарні, а треті взагалі – що померла.

Правда стала відомою через багато років, коли один із колишніх односельців, який колись допомагав одинокій матері  з маленьким хлопчиком, мав певні життєві труднощі і навідався в монастир. Одна з монашок його впізнала і підійшла привітатись, поцікавитись, як життя. Виявилося, що то Світлана. Вона розповіла, що якби не пішла в черниці, то серед живих її вже точно не було б. Саме там, у духовній обителі, вона знайшла порятунок від важких мук, які переслідували її ще довго. Монашка обіцяла помолитися за знайомого і просила всім, кого він знає, передати її прохання – ніколи не поїти дітей маковим відваром.

Іван ДУХНОВИЧ, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.