Ми не приїхали на Радванку 10 років тому! Тут завжди жили роми
Мирослав ГОРВАТ про вбивство рома у Львові, бідність у таборах, жебракування та як політики використовують ромів
Останнім часом закарпатські роми відчули на собі хвилю агресії – це і спалення таборів, і побиття, і вбивство молодого хлопця. Постраждала навіть неповнолітня дитина. Власне проблема ксенофобії назрівала давно, але тільки тепер про неї заговорили відкрито. Що ж підштовхнуло закарпатських ромів шукати щастя в інших областях, чому вони зазнають утисків навіть вдома? Адже хоч поліція й не побачила у вбивстві в Берегові ромки міжетнічного підтексту, але факт залишається фактом і молоду 30-річну жінку хтось зарізав, пише газета «Неділя Закарпатські новини»
Невже національними меншинами маніпулює хтось із політиків? Адже ще недавно кипіли пристрасті довкола закарпатських угорців…
Про це та інше у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» під час наших «Недільних бесід ми говорили із депутатом, правозахисником та представником ромської спільноти Мирославом ГОРВАТОМ.
Пане Мирославе, як сприйняла ромська спільнота підпали таборів у Києві і Львові та вбивство молодого хлопця? Чи бояться люди кудись їхати?
Справді, останні події дуже засмутили всіх. Останні рік-два ромів не раз виганяли з їхніх помешкань. Це відбувалося не спонтанно, а цілеспрямовано – крок за кроком: у Києві, Одесі, Львові. Якщо говорити про вбивство 24-річного хлопця у Львові, це дуже насторожує. Чи може хтось захистити нас? Адже трагедія трапилася не на побутовому рівні, коли люди посварилися між собою, або навіть побилися, це не випадкова смерть! Усе відбувалося організовано! Люди виїхали, увечері в масках, увірвалися в табір, коли всі спали і різали всіх… навіть дитину. Хлопчик постраждав сильно, отримав декілька ножових поранень. Добре, що поліція оперативно відреагувала, затримала злочинців, їх судять. Думаю, один-двоє, як мінімум точно повинні опинитися за ґратами. Це нас тримає і заспокоює.
Але ж діяла молодь, фактично діти – школярі та студенти ліцеїв. Навряд чи самі вони додумалися б до такого. Скоріш за все, ними хтось керував. Як гадаєте? Можливо, це якісь політичні ігри?
Можливо. Те, що виконавці були молодими справді дозволяє припустити й таку версію. Влізати в політичні ігри ми б не хотіли, не хочеться, аби нас, ромів, хтось використовував у своїх передвиборчих політичних процесах, аби з якимось гаслами потім іти на вибори. Ми завжди були мирними людьми, ніколи не створювали особливих проблем у суспільстві. Якщо з ромами і є якась проблема – так це тільки соціальна: низький рівень життя, що притаманний ромським поселенням. От із цим треба боротися! Це питання слід вирішувати в першу чергу. Читаю новини в Інтернеті: коментарі, пости, деякі матеріали й виникає відчуття, ніби основний ворог України – саме роми. Але ж в Україні триває війна, у нас економічна криза така, що люди не знають, як вижити, так хіба роми в цьому винні? Так, вони бідні, але це стосується не тільки ромів, але й інших громадян нашої країни. Якщо ж говорити про злочинців, ми їх не захищаємо. Ми не виправдовуємо тих, хто скоює правопорушення. Такого ще не було, щоб Горват захищав якогось злочинця. Краде, зловживає – посадіть його і все. Але не можна говорити, що крадуть лише роми. Це – проблема усього суспільства. Кажуть про зґвалтування. А скільки інші зґвалтували дівчат та жінок? Подивіться статистику і тоді робіть висновки. Непокоять замовні матеріали. Проблема вся в тому, що ми відволікаємо увагу спільноти від економічних питань. Краще говорити, які роми погані і не думати, де взяти гроші, аби купити їсти та заплатити за комунальні послуги. Вимальовується така картинка: давайте, будемо бачити, які погані угорці, які злочинці роми і не думати про політичну складову інших проблем. Це – ненормально! І мені дуже шкода, що деякі журналісти та й не тільки вірять тому і підхоплюють цю тему. Якщо говорити про Ужгород, то тут роми вже більше ніж 300 років проживають, а на Закарпатті – близько 600. Тож ми є закарпатцями! Ми не знаємо іншої батьківщини! Ми тут народились і тут народились наші батьки, діди та прадіди. Ми – громадяни України! Ми не приїхали на Радванку 10 років тому! Тут завжди жили роми.
А які головні проблема спільноти?
Працевлаштування, узаконення деяких помешкань, у деяких ромських поселеннях немає води, освітлення нормального, належних умов проживання, багато хто хворіє. Людей потрібно підтримати, допомогти їм, а не «роздувати» конфлікти. Крім того, окремо варто виділити освітнє питання, будувати, ремонтувати школи, залучати дітей до навчання, піднімати їхній рівень знань. Якщо ми ці питання закриємо, через років 5-10 проблем із ромами не буде взагалі. У Чехії, Угорщині, Словаччині з ромами є ті ж проблеми. Але там працюють державні програми, спрямовані на те, щоб дати людям освіту. Не потрібно створювати якісь там компактні поселення, якісь школи лише для ромів. Навпаки – від цього потрібно відходити. Дітей треба давати в загальні школи, щоб вони вчилися разом з іншими дітьми, інтегрувалися в суспільство.
Ви згадали про працевлаштування ромів. Можете розповісти про це детальніше? Адже саме безгрошів’я змушує і жебракувати, і їхати в інші міста…
Дійсно з роботою непросто. Саме в пошуках заробітку роми виїжджають за межі області, а їх близько тисячі осіб і їдуть вони здебільшого до Києва, Львова, Тернополя, Одеси…
А за кордон чи їдуть роми заробляти?
Теж їдуть. Лише з Ужгорода близько 1,5 тисячі поїхали. А якщо говорити загалом про Закарпаття – то більше 10 тисяч людей. Це – дуже багато. Безвізовий режим дав про себе знати і дуже багато хто, маючи біометричний паспорт, їдуть за кордон. І те, що в Інтернеті закидають, що чому роми так само, як інші закарпатці не їдуть на сезонні роботи в інші країни – це неправда! Навіть моя мама працює за кордоном. І вони потім вдома будуть нові будинки, ремонтують існуючі, нормально облаштовують житло. У них змінюється життя.
У Міжгір’ї один підприємець влаштував на деревообробне підприємство багатьох ромів. Він не боявся, що від нього будуть красти і вони дійсно не крадуть. Можливо, ромська спільнота може працевлаштувати хоча б частку людей таким чином, адже у області є більше підприємців, які готові дати роботу ромам.
Справді, сильна рука потрібна дуже багатьом підприємцям. Багато підприємств із інших міст у тому числі – Дніпро, Одещина, Миколаївщина беруть на роботу ромів. На жаль, про крадіжки у нас існує стереотип, який нам дуже заважає. Позитиву небагато. Чому ми не говоримо, що хто прибирає Ужгород? Адже це роблять саме роми. При чому – за мізерну зарплату. Та хто ще за такі гроші піде працювати в комунальну службу? І в той же час хто смітить у нашому місті? Невже тільки роми? Та ужгородці смітять! Але про це ніхто не згадує. А скільки грошей виділилося на допомогу ромам? Питання риторичне. Через це часто роми не довіряють владі. Тому ситуація в поселеннях дуже важка.
Так склалося, що у суспільстві незалежно від національності бідну людину завжди сприймають не надто приязно. Чи є якісь фонди, які готові допомогти ромам, якщо цього не робить влада?
Глобально таких великих організацій немає. Є донори, релігійні організації, які допомагають, дітей годують, одягають, обстежують лікарі. Загалом можливостей багато, але потрібна державна підтримка, адже умови, в яких проживають у деяких поселеннях роми жахливі. Я проїхався Мукачівським, Берегівським районами, хоч постійно їжджу всією областю, але це просто катастрофа.
А де в області ситуація є найгіршою?
В угорськомовних районах – саме Мукачівський, Берегівський і частково – Ужгородський. У таких містах як Ужгород і Мукачево ситуація набагато краща. Тож невже там, у тих селах, місцева влада нічого не знає про ці проблеми? Та знають усі. Але їм байдуже.
Навіть якщо допомогти поки що немає чим, але питання потрібно вивчити, поговорити хоча б із людьми. Наприклад, в Ужгородському районі не те що дороги немає… будинки хаотично побудовані. Невже голова села не міг до людей вийти і сказати: «Будуйте так чи сяк». Знаю також позитивні приклади, де в Мукачівському районі сільський голова і приходить до людей, і підказує їм дещо, і допомагає з документами. У цьому випадку навіть грошей не треба, потрібна проста людяність.
Ми почали говорити про освіту. Неосвіченість – основна причина ізольованості ромів від світу. І це не питання одного дня. Дехто не вміє навіть читати і писати. Але все ж, хочеться спитати, скільки ромів вступає до університетів.
У цьому та минулому році ми мали дуже багато дітей, які закінчили 11-ті класи. Торік ми мали близько п’яти ромських студентів, які вчаться в УжНУ. Такого не було ніколи! Завжди серед ромів вищу освіту здобували одиниці. Я серед однокурсників, наприклад, був один. Також маємо багато молоді, що виїхала вчитись за кордон – в Угорщину, Словаччину. Це свідчить про те, що ми розвиваємося, спільнота стає більш інтегрованою в суспільство.
Це чудово, але повернемось до тих, хто живе небагато. Найчастіше саме вони займаються жебракуванням. Переважно це – жінки і діти, часом вони просять гроші нав’язливо. Що робити з цим?
Якщо говорити про жебраків, то треба розуміти, що є місцева влада, поліція, які повинні відповідно реагувати. Жебраки є у всьому світі. Справді, є моменти, коли деякі люди проявляють наглість. Але я особисто не буду займатися патрулюванням у місті й виловлювати кожного, хто просить милостиню. Так, іноді жебракують діти. Давайте, разом із владою займемося цим питанням. Хто вони? Чиї? Чому просять гроші? Або жінки біля обласної лікарні. Хто вони? Якщо хочуть жебракувати, хай стоять на одному місці і просять. Ми – культурна нація, культурні люди. Вони – не наше обличчя. Я – проти цього. Не підтримую таке, коли хтось до когось силою чіпляється. Мені скаржаться на подібні випадки. Але порядок наводити повинен не я. Я можу їм сказати раз, двічі, та якщо люди продовжуватимуть просити, має працювати система державної політики, а не Мирослав Горват. Або якщо діти не відвідують школу, ми повинні провірити ту родину, з’ясувати причину.
А чи існує проблема з документами?
Так. Навіть із паспортизацією. Але вже краще, ніж 5-10 років тому.
Під час соціологічного дослідження, що проводилося на Закарпатті кілька років тому відкрилася ще одна проблема. Задавали питання, чи готові закарпатці породичатися з ромами і більшість відповіли, що ні, бо в ромів інша віра. Ніхто не закликає до змішаних шлюбів, але розвійте міф про те, що роми сповідують якусь іншу, нехристиянську релігію.
Роми, які живуть на Закарпатті – християни. Я ходжу в римо-католицьку церкву, є православні, греко-католики, багато хто відвідує протестантські церкви. Щодо іншої релігії – це лише стереотип, який існує в суспільстві. До того ж є багато міжнаціональних родин у ромів з угорцями, українцями, євреями. Та й не лише у нас, але й за кордоном. І це – нормально. У мене є діти, у тому числі – дочка… і якщо вони знайдуть собі пару серед інших національностей, я прийму їх вибір.
Інша проблема – ранні заміжжя і раннє материнство. Чому так? Адже діти не мають змоги вивчитись, коли на руках немовлята, треба думати не про здобуття професії, а про те, як забезпечити родину.
Уже йде спад такого раннього заміжжя. І слава Богу! У великих містах уже ганьба у юному віці одружувати дітей. Така традиція тримається переважно лише в селах. Та вирішенню питання повинна сприяти і державна політика, має пропагуватися відповідальність за батьківство передусім.
Розкажіть про себе. Як ви досягли в житті успіху, як вдається реалізовувати себе в різних сферах життя?
Для мене завжди головне – робота, усе готовий працювати для людей. Графіку в мене немає, працюю цілодобово. Вдячний тим людям, які біля мене, своїй команді. Вірю в те, що життя ромів на Закарпатті буде кращим. Ми не хочемо виїхати звідси, особисто я якби цього прагнув, уже б давно зробив, адже можливостей мав багато. Я хочу жити в Ужгороді, в Україні, бути українцем, працювати для свого народу, розвивати рідне місто, яке дуже люблю. Він для мене – і Нью-Йорк, і Майямі, і Париж. Я об’їздив багато міст і все одно додому повертаюся з особливим настроєм. У вихідні мені приємно тут гуляти разом з родиною і насолоджуватися життям.
Чим займаєтесь у вільний час?
Для мене відпустка – це робоча поїздка в інші міста чи за кордон. Вільного часу немає практично. Постійно телефонують, просять вирішити якісь питання і я не можу відмовити.
Як гадаєте, що в першу чергу потрібно змінити, аби ситуація довкола ромів покращилася, аби їхнє життя стало кращим?
Якщо мова йде про Ужгород і про громадянське суспільство, то треба виділили час, гроші й займатися ромами. Якщо хтось думає, що ромська проблематика вирішиться сама собою, то дуже помиляється. Ми всі разом, місто й область повинні зрозуміти, що треба мати окремих людей, які мають займатися лише ромами. Має бути присутня економічна складова, треба розвивати школи, поселення, де роми проживають, адже бідність дає про себе знати, багато хто хворіє, у людей немає навіть нормальної питної води, вони не звертаються до лікарів. Тож лише об’єднавшись ми можемо змінити життя як ромів, так і всіх людей на Закарпатті.
Незабаром вибори. Не хочеться, аби ромів використали політики. Але що можете порадити, як їм не повестися на обіцянки? Як розібратися в ситуації?
Роми мають на місцях обирати серед своїх, голосувати не за гречку, не за гроші, а підтримувати ромів. Бажано обирати молодих, грамотних, які готові працювати для людей. Ми повинні відійти від баронства, від лідерів громадських організацій, яких зараз дуже багато. Усе це добре, але результату не дає. Тому молоді треба вчитися і виявляти ініціативу.
Спасибі за розмову. Успіхів вам у всіх справах.
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
