Обід за долар і сон на роботі: українка розповіла про життя у В’єтнамі
У в’єтнамському місті Нянчанг, яке знаходиться на узбережжі та має велику російсько і українськомовну діаспору, українець з непоганою англійською може знайти роботу за кілька годин.
В основному, у сфері послуг.
Про це Gazeta.ua із власного досвіду розповідає українка Аралія Кохановська.
“З’явилася ідея зібрати гроші і влаштувти шестимісячну відпустку в країнах Азії, – розповідає Аралія Кохановська, – Гроші на подорож відкладала два роки. Вдалося зібрати близько 2,4 тисяч доларів. За 400 доларів купила квиток у В’єтнам, де прожила два місяці у місті Нягчанг. Потім поїхала Тайланду і Камбоджі. Розрахувала, що в місяць можу тратитити не більше 450 доларів. Щоб зекономити, орендувала кімнати в хостелах. Харчувалася вуличною їжею, яку їдять місцеві. Повноцінний обід з рису та мяса коштував від 1 до 1,5 долара”.
Через шість місяців подорожей українка вирішила влаштуватися на роботу і оселитися у місті Нянчанг.
“Заходила у ресторани і запитувала, чи їм не треба працівників. За пару годин знайшла першу роботу – роздавала листівки. Але пропрацювала лише 12 хвилин. У місяць пропонували близько 200 доларів за кілька годин в день. Є люди, які працюють на трьох таких роботах і нормально живуть. Але мені такий варіант не подобався, хотілося чогось більшого”.
Того ж дня Аралія Кохановська влаштувалася адміністратором у ресторан.
“Досвіду роботи не вимагали. Лише розмовний рівень англійської мови. Заробляла 600 доларів на місяць. Це середня зарплатня для іноземців. Місцевим платять втричі менше”.
“У В’єтнамі сподобалося відношення до працівників. Життя та відносини цінуються більше, ніж робота. Була шокована, коли весь персонал одночасно перестав працювати. В зал винесли стіл і почали накривати на обід. Їли прямо перед відвідувачами. Виявилося, в інших закладах роблять так само. Якщо втомилася, казали відпочивати у спеціально відведеному місці. Якщо не було відвідувачів, дозволялося навіть поспати”.
Під час поїздки в Україну Аралія Кохановська закінчила курси з маркетингу в соцмережах. Знайшла клієнтів та повернулася у Вєтнам, маючи віддалену роботу.
“Цього разу обрала менше місто Муйне. Там дешевше житло. Будинок коштує 150 доларів. Він у в’єтнамському стилі – підлога і стіни обкладені кафелем. Усі кімнати дуже великі, особливо кухня і душ. Комунальні дешеві. За воду і електрику в місяць виходило в середньому 7 доларів. Це з урахуванням великого саду, який щодня поливала”.
