Що трапилося на Закарпатті за день? Головні новини та події 11 серпня
День на Закарпатті був багатим на події.
В інформаційному просторі лунає багато закидів, нібито трудова міграція “вимиває” з України всіх найбільш обдарованих, активних та талановитих громадян. І якщо цей процес буде продовжуватися подібними темпами, то за декілька років українці чи не в повному обсязі поїдуть працювати та жити в інші країни, пише Gazeta.ua.
Давайте спробуємо розібратися в тому, що собою являє трудова міграція саме в українському контексті.
Останнім часом на Закарпатті з’явилося кілька гучних заяв про скоєння сексуального насилля. Лише протягом кількох днів людей шокували два неймовірні випадки – зґвалтування 16-річним юнаком 9-річного хлопчика та групове зґвалтування 25-річної дівчини на Тячівщині. Однак найбільше вражає наруга над дитиною.
Газета «Неділя Закарпатські новини» вирішила дослідити останні пікантні злочини в області і з’ясувала цікаві подробиці.
Скільки насправді на Закарпатті в цьому році було зґвалтувань
Як повідомила речниця Закарпатської поліції Тетяна Щоголева, з початку року зафіксовано 4 випадки. А саме – 2 за 6 місяців 2018 року і ще 2, які трапились в останні дні липня.
Серед іншої харчової зелені листя хрону виділяється величезною поживністю. Воно містить вітаміни групи B, а також C, Е і PP. Крім того, у листі є велика кількість калію, кальцію, магнію, сірки, селену та аскорбінової кислоти, пише газета «Поради здоров’я».
Присутність фітонцидів дозволяє використовувати листя хрону для захисту від шкідливих мікроорганізмів. Причому концентрація фітонцидів настільки велика, що навіть сушене листя має бактерицидний ефект. Саме тому господині використовують його в домашніх закатках.
А ще листя хрону позбавлять від небезпечних сольових відкладень. Для цього перед сном 2 великих листки занурюють в окріп, ставлять на спину і примотують тканиною. Якщо відчуваєте несильне печіння – це нормально. Опіки при такому компресі неможливі.
Чому закарпатські вужі їли з дітьми з однієї тарілки
Ужгородських вужів можна вважати своєрідним символом міста. Їх справді багато і вони мирно гріються на сонечку вздовж течії Ужа. Деколи лускатих можна помітити на каменях біля пішохідного мосту, багато їх і на набережних та в Боздоському парку, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Однак більшість вужів від людей ховаються і обирають місця, де вони малопомітні. Крім двоногих винищувачів у плазунів є ще й інші вороги – лелеки, які смачно поїдають їх і годують ними свою пернату малечу.
Днями журналісту газети «Неділя Закарпатські новини» біля підвісного мосту дорогою до Боздоського парку поталанило зустріти одразу двох вужів. Вони скрутилися клубком, переплелися між собою і насолоджувалися гарною літньою погодою. Лускаті спали на каменях за перилами мосту, заховавшись від стороннього ока. Вони були досить довгими, скоріш за все – дорослі, оскільки малеча ще не має такої товщини тіла. Невдовзі один із вужів відповз, а інший і далі, причаївшись, вигрівався.
Ми будуємо хати, проводимо ремонти, купуємо автомобілі, відпочиваємо у термальних басейнах Берегова, на березі бруднуватого моря в Одесі чи у тризірковому Єгипті. Повідомлення із східної зони вітчизняної гібридної війни стали звичними і буденними. Смерть воїна сприймається так само, як смерть у автомобільній аварії. Звичайно, це трагедія для родини, але більшість трохи збайдужіла. Чи мені так здається? Чи це тільки до часу, коли труну не привезуть у твоє місто? І тоді переважна більшість жителів виходить на вулиці, стає на коліна, зустрічаючи, чи то пак проводжаючи на небо свого захисника. І тоді прапор на труні, салют над могилою, море квітів стривожують глибини наших душ, викликають тривогу, страх за майбутнє та сльози. Саме у такі моменти народжується відчуття патріотизму та ненависть до московського окупанта.
Леквар – так на Закарпатті традиційно називають густе повидло. Найпопулярніший роблять із слив або яблук – фруктів, яких у краї здавна було вдосталь. Закарпатські ґаздині також варять леквар із груш, абрикос, вишень, різноманітних диких ягід та навіть горобини і шипшини. Особливостями приготування солодкої страви вони охоче поділилися з газетою «Домашня кулінарія».
76-річна Марія Повідайчик із села Буковець на Воловеччині обриває дозрілий аґрус, який тут називають вепринами, або ж вапринами.
– Цьогоріч веприни добре вродили, – каже жінка, демонструючи зібраний урожай. – Ось, бачите, кущ невеликий, а набрала ціле відеречко. Зараз допоможете мені перебрати ягоди, буду леквар варити, – звертається до мене та сусідки.
Нахабність окремих злодіїв просто вражає. Треба ж бути до такої міри сміливим, аби п’ять разів обікрасти одну й ту ж саму людину, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Кажуть, що злодії повертаються на місце злочину. Можливо й так… але ж не стільки разів!
Випадок трапився у селі Оноківці Ужгородського району. Місцевий молодик дізнався, що протягом певного часу господаря не буде, тож вирішив у його дачному будинку добряче похазяйнувати.
Цікаво, що всі поцуплені речі йому відразу ж вдавалося продати, значить – замовника мав заздалегідь. Однак у судовій справі про це не йдеться.
