Для чого закарпатські дівчата клали цвіт дерену за пазуху?
Закарпатцям цьогоріч буде з чого консервувати кизилові варення та компоти. Урожай порадував господарів, а на ринку вже можна побачити продавців яскраво-червоних плодів. Покупець на такий товар завжди знайдеться, бо дерен, як ще називають кизил, – не тільки смачна, але й корисна ягода: допомагає нормалізувати тиск і цукор в крові, запобігає склерозу, зміцнює судини і може стати в нагоді тим, хто має проблеми зі шлунком. А ще цвітом дерену дівчата привертали увагу хлопців…
Рецепти з ринку
В Ужгороді на «п’яному» ринку жінка років 65 пропонує покупцям кизил. За літрову банку плодів просить 45 гривень, хто бере більше – віддає за 40. Ягоди у кількох дерев’яних ящиках привертають до себе увагу кольором і формою: насичені червоні, майже як вишні, але тверді й довгасті, нагадують маленьку грушу. На смак – терпкі й кислуваті. Із цих ягід я полюбляю варення, але готую його з більш пізнього урожаю, бо ягоди тоді солодші і добре відділяється кісточка. Та пані Олена таки вмовляє купити літрову баночку – на компот.
– У нас у саду росте п’ять кизилових кущів. Урожай на них дуже залежить від погоди. Торік була посуха, частина плодів ще зеленими засохли і обсипалися. Цього року дуже добрий урожай, ягід більше, ніж самі зможемо переробити і з’їсти. Збирати кизил – завдання непросте, бо кущі дуже високі й колючі. Щоб наповнити 5-літрове відро, необхідно близько години. Окрім того, плоди дозрівають по черзі. Вибираємо стиглі, а зелені залишаємо, щоб дозріли. Через якийсь час повертаємося і за ними, – розповідає газеті «ПОРАДИ» пані Олена.
Жінка каже, що взимку немає нічого кращого за чай з кизиловим варенням.
– Якщо зберетеся його варити, пам’ятайте: ягоди спочатку хвилин п’ять бланшують при 90 градусах, а потім опускають в киплячий сироп – після цього вони залишаються соковитими, – радить господиня.
Ділюся із нею й своїм рецептом десерту. Свіжі ягоди мию, даю стекти воді. У великих ягід видаляю кісточки, дрібні варю з кісточками. Заливаю цукровим сиропом (з розрахунку на 1 кг підготовлених ягід – 1 л води і 700 г цукру), довожу до кипіння і варю на повільному вогні 15 хвилин. Знімаю з плити і витримую півдоби. Перед другим варінням додаю 800 г цукру, підігріваю на слабкому вогні, постійно помішуючи, до повного розчинення цукру. Далі уварюю до готовності.
До нашої розмови долучається бабуся, що поряд торгує різною городиною. Знайомимося. Моріка Раті – із Великої Доброні, що на Ужгородщині. Каже, що у сезон кизилу сік із його плодів вживає регулярно, таким чином лікує цукровий діабет. Дерен купує на базарі, коли приходить із своїм крамом. Розповідає рецепт:
– Із ягід вичавлюють сік. Спочатку потрібно один раз на день вживати по 50 грамів за півгодини до прийому їжі. Поступово кількість випитого соку потрібно збільшувати до 200 грамів.
До речі, кизил не тільки ефективно знижує рівень цукру в крові. Він добре впливає на роботу шлунково-кишкового тракту, посилюючи перистальтику шлунка, допомагає впоратися з гастритом. При проносах дітям добре давати кизиловий кисіль, який варять з розрахунку: 3 столові ложки розмочених або свіжих плодів на 200 мл води. Кисіль ділять на три рівні порції і приймають упродовж дня до їди. При ревматоїдному артриті або ревматизмі потрібно залити 1 чайну ложку коренів кизилу 200 мл води, прокип’ятити і настоювати дві години. Настій пити по 2 столові ложки в день.
Якщо вирішили просто посмакувати дереном, то за можливості ковтайте плоди разом з кісточками. Так-так, кісточки кизилу їстівні. Вони чистять кишечник і розсмоктують геморойні вузли.
Проте найголовніша властивість кизилу в тому, що він має здатність продовжувати життя. На Сході вважають: чай або компот з нього підвищує потенцію у чоловіків і стимулює статевий потяг жінок.
Кизил – чагарник невибагливий
Із тим, що кизил містить секрет чоловічої сили, погоджується і Василь Молнар. Він – чоловік пані Олени, що продає кизил. На ринок приїхав з дружиною, привіз кизил на стареньких «Жигулях».
Розповідає, що перші три саджанці кизилу сорту Семен привіз із Криму (як відомо, на півострові кизил росте повсюди – прим. авт.) ще в радянські часи, коли їздив на весілля до брата. Нині у того, додає пан Василь, донька і троє синів.
– Багатий на дітей мабуть через те, що їсть багато кизилу, – розмірковує чоловік.
Перші плоди з кримських кущів, що їх посадив пан Василь на своїй ділянці у мікрорайоні Горяни, з’явилися років через п’ять. Більш-менш нормальний урожай рослина починає давати років з семи-восьми, а росте до 30, а то й до 100 років.
Закарпатцям здебільшого відомий дерен звичайний, що поодиноко росте на узліссі чи мішаних лісах. Проте мало хто знає, що українські науковці створили чимало культурних сортів кизилу з різними за формою плодами – грушоподібними, овальними, циліндричними, пляшкоподібними. Достиглі ягоди за кольором бувають не тільки червоні, але й червоно-чорні, жовті і навіть рожеві.
Що стосується догляду, то кизил – невимогливий чагарник.
– Культурні сорти кизилу (Видубецький, Елегантний, Лук’янівський, Кораловий Марка, Володимирський та інші) чудово приживаються на Закарпатті. Чагарник росте у вологому ґрунті, але перезволоження також не терпить, – ділиться секретами садівник. – Ще не любить прямих сонячних променів, вони випалюють листя і пересушують рослину. Для чагарнику необхідно знайти затінок, бажано з мінімальним рівнем прямого сонячного світла. Коренева система неглибока, тому він любить поливи в спекотне літо, а пристовбурні кола обов’язково треба замульчувати. Кущ можна розмножувати і щепленням, і укоріненням живців, і поділом куща. Але, як на мене, найлегше розмножувати його кореневою порослю, яка майже щороку зростає навколо куща.
І ще одна порада від Василя Молнара: щоб кизил став окрасою саду, необхідно вчасно видаляти старі гілки. Таким чином кущі з цілющими ягодами будуть виконувати ще й декоративну функцію.
Кизилова плантація
І хоч кизил не є типовим представником флори Закарпаття (походить від із Середньої Азії), та мало хто знає, що на Виноградівщині століттями ростуть гектари унікального деренку (так кизил називають місцеві). Знаходиться плантація в урочищі Ботар, між селами Черна та Новоселиця.
Довідники зазначають, що це найбільша природна плантація кизилу у Європі. Її площа, за різними даними, нині становить від 10 до 15 гектарів. Хоча науковці стверджують, що свого часу вона була вдвічі, а то й утричі більшою. Однак безконтрольне збирання плодів, вирубування чагарників (їх деревина є надзвичайно цінною) й знищення молодої порослі зробили свою справу. Та попри ці негаразди є достатньо 2-4-метрових рослин, які нині рясно плодоносять.
За однією із версій, перші саджанці кизилу на Виноградівщині висадили угорці в 12-14 столітті. Однак появу саме плантацій чагарнику пов’язують із іменем вченого Бенедикта Ком’яті, котрий був вчителем в родині барона Перені. Ком’яті відомий тим, що у 1532 році переклав із латині для угорців на їх рідну мову частину Біблії. Книгу через рік видали в Кракові і вона стала першим друкованим виданням угорською мовою.
Та окрім просвітницької діяльності Бенедикт Ком’яті займався лікарською практикою. Тож запропонував використовувати напої з кизилу у боротьбі з чумою, яка тоді косила людей по всій Європі. В результаті на території Угочанського комітату висадили чотири ділянки кизилу – на схилах Чорної гори біля Виноградова, у Рокосові (нині це село в Хустському районі), Тарна Маре (зараз це територія Румунії) і в селі Черна. Плантація в Черні збереглася й до наших днів. За інформацією місцевого краєзнавця Василя Івашка, під керівництвом Ком’яті у підвалах королівського замку із ягід кизилу виробляли лікувальний бальзам і відправляли його правителям та знаті.
Згодом люди, дізнавшись про властивості диво-ягід, почали садити кущі кизилу біля своїх осель. У середині 1980-их років у Виноградові навіть розробили науковий проект по випуску кизилового бальзаму, але ідею так і не втілили в життя.
Та це не завадило мешканцям Черни передавати з покоління в покоління смачні й корисні рецепти із використанням кизилу. Наприклад, проблеми кишківника усувають сушеними ягодами деренку. Для цього 7 плодів з’їдають натще щоранку впродовж двох тижнів. З метою профілактики захворювань ШКТ плоди рекомендують споживати за цим рецептом восени і навесні. Із сушених ягід у період посту також варять вар, який очищає організм. А варення або повидло споживають у період застуд.
У давні часи із кизилу готували також пастилу, яка, вважають, здатна виганяти глисти. Для її приготування брали м’які плоди. Їх бланшували і перетирали через сито. Отриману масу розподіляли на дерев’яній дошці і висушували. Для смаку додавали гарбузове насіння або ядра волоських горіхів. Таку пастилу, скручену трубочкою, особливо полюбляли діти.
Зараз про смак кизилової пастили у багатьох родинах і забули. Зате добре знають, що таке кизилове вино. Щоправда, виготовляють його не з чистого кизилу. Господарі тільки додають ягоди деренку у традиційні виноградні вина, отримуючи таким чином алкогольний напій із особливим смаком.
До речі, серед фруктових дерев кизил зацвітає весною одним із перших. Багаті нектаром квіти привертають увагу не тільки комах-запилювачів. За твердженням уже згадуваного Василя Івашко, перед тим, як іти на танці, дівчата з Черни цвіт деренку клали за пазуху – його запах приваблював хлопців.
Тож наша редакція радить тим читачам, які мають невелику ділянку землі, обов’язково посадити кизиловий кущ. Ця рослина неодмінно принесе користь!
Людмила НАЗАРОВА, газета «Поради», ексклюзивно для zakarpatpost.net
