Закарпатський тиждень: крематорій, панів до ями та конфлікт з угорцями
Ясна річ, декомунізація зачепила не лише топоніміку (назви населених пунктів і вулиць), але й літературну програму у школі. Проте закладену гартований у радянських вузах учителями пам’ять не зітреш! Озираючись на минулий тиждень, так хочеться процитувати замуленого комуністами поета Тичину (а у нього, як виявилося, із декомунізацією – чималенький доробок душевної лірики!): «Та нехай собі, як знають: божеволіють, конають, – нам своє робить…». Якось так – у паралельних реаліях, за незначним винятком, прожили його: ми і Київ, ми і влада… Тож, вибачте патріоти, цитуватимемо класика у його непопулярній «партійній» іпостасі, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
«Всіх панів до ’дної ями…»
7 років скніє в Єгипетській в’язниці закарпатець Едвард Чікош. Арештований у смутні часи незнайомих нам заворушень, у чужій для нас країні, він звинувачений щонайменше у підготовці державного перевороту, терористичних акцій та інших подібних жахів. Тоді його арешт сприймався як недолугий жарт чи повне непорозуміння, яке, здавалося, можна вирішити за кілька днів. Проте дні перетекли у роки… І весь цей час, після усвідомлення серйозності ситуації, впливові (і не надто) люди Закарпаття намагаються достукатися до елітного Києва з проханням вплинути на своїх, небесних, рівнях на владу майже дружнього Єгипту, аби переглянули справу Чікоша. Цього тижня потужні стенання із закарпатської землі посилилися: у Едварда загострилася хронічна хвороба та й підозри на смертельний діагноз змушують активізувати зусилля. А тут ще й президент має шанс зустрітися із колегою з Єгипту…
«Хто ж од нас у світі дужчий? І з яких країн?»
Дипломатичний скандал, запалений публікацією відео із врученням паспортів в угорському консульстві у Береговому розгорається дивним «полум’ям». Генпрокурор оголосив війну «двогромадянам», прокуратура Закарпаття дисципліновано відповіла: «Єсть», відкривши справу. Але, виявляється, українське законодавство не передбачає кримінальної чи іншої відповідальності за наявність іншого паспорта, оскільки просто його не визнає… Більш помірковане СБУ поспішило повідомити, що нічого не знає про оголошену війну «непатріотам». Словом, громи і блискавки бушують там, на горизонталі Київ-Будапешт. Тим часом думки реального Закарпаття питати не ризикує ніхто, бо відповідь місцевих прагматиків очевидна – вона продиктована досвідом предків, які шукали заробітку за океаном сторіччя тому…
Наша Армія Червона стереже свого кордона…
1 жовтня розпочалася призовна кампанія зразка «Осінь-2018». Її початок оголосив потужний десант військового комісаріату на прес-конференції у Закарпатській ОДА. Головний посил, а його, як правило, журналісти виносять у заголовки своїх матеріалів: 80% призовників минулого призову не з’явилися навіть на медогляд. Меседж №2: цього разу план рекрутства збільшено чи не у 2 рази – із Закарпаття українське військо чекає 500 призовників. Ну, десь поміж рядками пролунала інформація про те, що закон не передбачає місця, де можуть бути вручені повістки… Тобто «страшилки» про «перехоплення» потенційних призовників на кордоні чи на дискотеці не теоретичні, а цілком реальні сценарії, причому такі, що не порушують закон! Ну і, зважаючи на збільшення «призовного плану», президент збільшив призовну кампанію ще на місяць – до 30 грудня. Тож Корачонь оті «непатріоти», про яких ішлося у попередньому розділі, скоріш за все, будуть відзначати не на Закарпатті…
«Нам своє робить…»
Попри пристрасті геополітичного і загальнодержавного масштабу Закарпаття жило своїм життям. Ужгородці, наприклад, його ключові проблеми визначили петиціями, зареєстрованими на сайті міської ради. Необхідність будівництва крематорію та спорудження низки громадських туалетів – ось що вони вважають життєво важливими питаннями, які слід вирішити найближчим часом! І якщо містян можна звинуватити у відсутності масштабності мислення чи, як нині на часі, патріотизму, то закидати їм відсутність здорового глузду не доводиться. Тим паче що його присутність закарпатці доводили не одне десятиріччя, будуючи, господарюючи і… процвітаючи…
Віра МЕЛЬНИК, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
