Чому колишній познайомив закарпатку з найдорожчою в світі людиною
З Ігорем ми зустрічалися 3 місяці. Спочатку він видався мені дуже люб’язним. Але невдовзі мені вже було нестерпно вислуховувати його нескінченні повчання та скарги на всіх навколо. І батьки йому, бачте, винні…
І колеги в нього не такі, як треба. І лікарі до нього зовсім неуважні. Словом, я навіть не чула, щоб Ігор про когось говорив із вдячністю або із захватом. Мені вже набридло щодня слухати ці його плітки – про свого найближчого друга. За три хвилини він з ніг до голови облити брудом і його, і його дівчину, пише популярна на Закарпатті газета «Поради».
Нарешті я набрала повні легені повітря і сказала Ігорю, що нам треба розстатися. Ці слова стали для нього відром крижаної води. Він, напевно, вбачав у мені єдину рідну душу, яка його вислуховувала. Було неприємно йому щось доводити. А згодом я зрозуміла, що це просто неможливо – щось пояснити тому, хто вважає, що він ніколи ні в чому не винен.
Як я й передбачала, вже через хвилину він став обливати брудом і мене. Бо він, мовляв, так і знав, що я така і сяка, я ж, напевно, переспала із цілим містом. Господиня я не добра і заощаджувати не вмію. Словом, просто тотальне втілення гріха, а не якась собі звичайна жінка. І це при тому, що ще кілька хвилин тому він мене просто обожнював.
Я розуміла, що цими словами Ігор буде змальовувати мене перед усіма, хто наважиться його вислуховувати. Але мені було байдуже. Я з жахом подумала – що б сталося, якщо б я вийшла за нього заміж.
Я пішла від нього. Та він не став мене наздоганяти чи благати повернутися. Він стояв і все ще зверхньо дивився на мене – як на таку, що втратила найбільший скарб на землі. Це мене втішило. Розсталися ми мирно – отже, хоч прикрих наслідків наші стосунки для мене мати не будуть. Чесно кажучи, я дуже боялася його погроз. Адже він вважав себе великим праведником і думав, що володіє правом карати інших – на свій розсуд.
Але краще б уже він мені погрожував. Принаймні я зрозуміла б, що це природня реакція на новину, якої ти не сподівався почути від нібито коханої людини. А він вчинив гидко. Він виставив у соцмережах мою фотку і написав, що я надаю інтимні послуги. І зазначив мій номер телефону.
Мені почали дзвонити якісь недоумкуваті і стали пропонували гроші. Друзі теж це бачили. Та й як цього можна було не побачити, коли Ігор так старанно розіслав «лінки» всім моїм друзям. Але ніхто з друзів про це мені так і не повідомив. Ніхто з них не хотів опускатися до такого бруду. Один із наших спільних знайомих добряче начистив йому пику. Історія на цьому ніби й мала закінчитися.
Але одного разу мені подзвонив один хлопець. Він чесно зізнався, що взяв цей телефон у соціальних мережах – на тій сторінці, яку так люб’язно вигадав для мене Ігор. Він просто запропонував дружбу і не просив ніяких інтимних послуг. Наша віртуальна дружба все більше нас затягувала. Нарешті через місяць ми вирішили зустрітися.
Зустрічалися кілька місяців. А згодом вирішили одружитися. А зараз Стас – чудовий батько нашого синочка. У нас гарна сім’я, про яку я завжди мріяла.
Дякую тобі, колишній за твою підлість! Я вже на тебе не ображаюся. Адже ти познайомив мене з найдорожчою в світі людиною. Хай тобі добре ведеться. Тільки, будь ласка, відмовся від кількох своїх брудних звичок – і все в тебе буде гарно!
Уляна, Хустський район, газета «Поради», ексклюзивно для zakarpatpost.net
