Лем вам сміх у голові. ТОП закарпатських анекдотів цього тижня
Сидит баба Анця з дідом на лавици коло хижі і позерают, што ся кругом чинит.
«Яка нині молодьж бідна», – каже дідо.
«Зашто вто бідна?» – дивується баба.
«Пак ти што, не видиш? Очи ти заліпило? Курят один цігаретлик на п’ятьох! Айбо молодці! Не здаются. Всьо равно їм весело, видиш як сміются!»
***
Приходит закарпатець Петро до попа сповідатися.
Священик го звідат:
– Ану кажи, грішнику, з чийов жонов учинивись гріхопадіння?
– Не можу сказати, батюшка, ганьба ми.
– Ага, совість тя мучит? А чи не з жонов Івана, што магазин на присілку має?
– Нет, отче.
– Нет? Товди, може, із жонов Митра, што пекарню має?
– Нет, отче.
– І не з нив? Аа, знаю! З дівков того баламутника Пішти, што парадички в Ужгороді продає! Она шльондра така, што каждий ї має, ко хоче!
– Нет, отче.
– Йди гет із церкви! Не буде тобі ніякого прощення!
Уйшов Петро на вулицю довольний. Кум очам своїм не вірит. Звідат го:
– Но што, упустив ти батюшка гріхи?
– Та де.
– А што товди ти так весело, ги би ти сто долару дав?
– Даже си не представляєш! Ун ми тулько нових адресу файних баловливих жун уповів, што не мож ся не радовати!
***
Имило якось Чудовище верховинське бойка, лемка і закарпатського гуцула.
Думат си: «Добре пополуденкую! Аж три хлопи нараз до ня прийшли!»
Айбо чоловіки начали дуже го просити, оби упустив їх, бо дома в них жони, діти, нікому їх годувати буде, нікому на чехи їздити і гроши привозити.
Подумало Чудовище-подумало і удвітило їм:
– Видите, фаттьови, оту скалу? Біжіт туди, кругом ниї три раз оббіжіть. Ко перший до ня ся верне, того упущу.
Чоловіки довольні побігли си.
Через якийсь час прибігают бойко з лемком, разом, як брати чи куми, нога в ногу, ги би ся зросли як сіамські близнята.
Чудовище мало почекало, а дале їх звідат:
– А де третій?
– Ко третій… закарпатський гуцул? Петро з Рахова? А-а-ааа. Ун казав, што йому до гузиці ісі сорєвнованія, ун ся й не думав вертати, утік си думу.
***
Боєць 128 бригади дзвонит кумові і щасливий розказує:
– Куме, здоров! Представляєш, нині рано у чотири часи… ще й кугути не піли, а я вже сепаратиста ймив!
Тот спросоння ся нич не розуміє…
– Пак… а ти де типир? Дома чи в АТО?
– Як де? Канєшно што в АТО!
– А десь го ймив?
– Та туй, рядом, прямо на путьови.
– І што ото за сепаратист? Наш вадь мацкальський?
