Коли зникнуть безпритульні тварини з вулиць Ужгорода
Безпритульні собаки – давня проблема Ужгорода. Притулку, що є у місті на всіх безхатченків не вистачає. Тому волонтери періодично проводять стерилізацію чотирилапих, багатьом знаходять нових господарів.
Але проблема в тому, що тварин весь час кидають напризволяще, тож кількість нещасних постійно зростає.
Вони самотужки рятуються від голоду, голоду, спеки, дощу, шукають собі їжу біля сміттєвих контейнерів. А часом чуйні мешканці міста підгодовують їх, прилаштовують їм біля будинків якісь укриття.
Ось і днями журналіст газети «Неділя Закарпатські новини» зустрів давнього знайомого – чорного собаку, який у найбільшу спеку купається в Ужі, а зараз закопався в опале листя, яке намели на набережній прибиральники. Там він безтурботно лежав і спостерігав за перехожими. Собака дуже лагідний і допитливий. Часом його можна помітити з іншим – чорно-білим хвостатим другом.
Цікаво, що проблема бродячих тварин в Ужгороді існувала ще два століття тому.
Про це пише Йосип Кобаль у книжці «Ужгород відомий і невідомий». Він описує тодішню площу Корятовича, яка називалася Ринковою і наголошує, що ужгородці, які жили неподалік, постійно скаржилися місцевій владі на бруд та сморід. Особливо багато непотребу залишали по собі торговці після ярмарків. Крім того, у 1861 році так само, як і тепер, у місті було багато безпритульних собак.
«У самому кінці площі, там, де вона впритул наближалася до берега Малого Ужа, між річкою і єпископським фільварком, знаходився так званий Малий ринок. Оскільки продавали там сало, м’ясо, хліб (як правило, у сплетених із очерету наметах), то біля кожного стола м’ясника чатували на «здобич» собаки, які не давали проходу покупцям, – розповідає історик. – Після великих ярмарків вулиці Ужгорода ще у кінці ХІХ століття були дуже брудними й захаращеними сміттям. Та це й не дивно, адже в той час вони підміталися всього раз на тиждень березовими віниками бригадою із шести осіб (тоді роботу прибиральників виконували три жінки, двоє дівчат і двоє чоловіків, що звичайно було замало). Сміття днями, а то й тижнями захаращувало вулиці, підворіття, надаючи місту зовсім непривабливого вигляду».
Виходить, що кинуті напризволяще чотирилапі й раніше турбували не всіх, від них безсердечно позбавлялися, не задумуючись про подальшу долю тварин.
На жаль, в Україні чотирилапі досі безправні. На Закарпатті не карають навіть жорстоких вбивць, таких як рахівські мажори, що застрелили червонокнижну рись. То що ж тоді говорити за викинутих на вулицю собак. А от у європейських країнах чітко зафіксовано відповідальність господарів перед тваринами. Наприклад, у Німеччині за викинуту собаку штраф складає цілих 25 тисяч євро. У Італії ж, окрім штрафів, за викинутого собаку чи кота передбачена кримінальна відповідальність із позбавленням волі.
Тож нам у цьому плані справді варто повчитись від інших, адже в них безпритульних собак та котів на вулицях немає зовсім.
Іван ДУХНОВИЧ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
