Як ужгородці зустріли Новий рік на смітнику
Новий рік – свято сімейне, але далеко не у всіх є можливість провести його в родинному колі в теплій і затишній оселі зі щедро накритими столами. На жаль, дехто відзначає свято на вулиці, у голоді і холоді. Чого правди таїти, є в нас і такі.
Журналіст газети «Неділя Закарпатські новини» зустрів сьогодні зранку жінку-безхатька.
Захотілося дізнатися, як вона святкувала.
Наша нова знайома виявилася не надто говіркою. Спочатку мовчала взагалі. Лише взяла і припалила цигарку та затяглася.
Вона збирала порожні пляшки та шукала у смітниках їжу, яку вночі викинули ситі ужгородці.
Їй щастило. Всюди пляшок було багато і за кілька хвилин вона назбирала чотири повні пакети.
Біля неї був рудий собака, який вірно супроводжував господиню усюди.
«Що робити. Життя таке. Як у Тузіка, так і в мене, – почала нарешті говорити Лариса, саме так представилась вона. – Я залишилась без хати, бо після смерті батьків сестра вигнала на вулицю. І його господарі теж прогнали. Якось перебиваємось».
Жінка погладила свого чотирилапого друга і він у відповідь завиляв хвостом.
«Колись у дитинстві я мала пса, схожого на нього, – продовжила вона. – Тузік – дуже вірний. Ніколи не відходить від мене. Ділюся з ним усім, що маю. Навіть ковдрою».
Докуривши цигарку, Лариса загасила її об землю і вкинула до смітника. Більше говорити вона не захотіла. Попрямувала до готелю в надії, що там вона знайде набагато більше потрібних для себе речей, їжі та склотари, ніж на набережній.
