Чи можна собі на Різдво наворожити багатство. Як чаклували наші предки
Про це у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» ми говорили з етнографом, дослідником демонології і народної магії Закарпаття Василем КОРОЛЕМ.
Кажуть, що на Різдво ворожили лише на добрі справи. А чи можна собі було наворожити багатство?
На Різдво вірили, що відкривалося небо. Але багатство собі випросити не можна було. Наявність великих грошей пов’язували з нечистим, як каже народна поговірка: «Багатому і чорт діти колише». Для цього виводили домашнього духа-опікуна, якого називали хованець, годованець, дідько, який вилуплювався з яйця, знесеного півнем або чорною куркою (або з дуже малого яйця, яке називали зноском), яке треба було носити під лівою пахвою 9 днів, впродовж яких не можна було умиватися, стригти нігті, молитися, хреститися. Тож йому ставили задачу, аби він допомагав приросту грошей.
Але за християнськими канонами людина не мала прагнути до збагачення, а мала стоїчно нести свій хрест.
Також із багатством пов’язані пошуки квітки папороті, або вогні скарбів, за допомогою яких можна було розбагатіти. Тобто людина виходила на подвір’я або йшла в ліс і бачила як горять вогні. Вірили, що це – скарби, заховані опришками, розбійниками, закопані із закляттями і їх можна було, як гадали в одних регіонах – на Різдво, а в інших – на Великдень викопати. Для цього, коли людина ті вогні побачила, а вони могли лише показатися і зникнути, треба було забити ніж у землю і це ніби його зупиняло.
Також по тому, яка висота вогню визначали, як глибоко скарби закопані – чим більший вогонь, тим глибше треба було копати. Якщо полум’я було червоним, то шукати слід було мідні гроші якщо синє, то – срібні, якщо жовту – то золоті.
Та все одно ті гроші вважалися нечистими. З ними пов’язували небезпечне багатство, яке часто руйнувало сім’ї, життя і людина навіть могла зійти з розуму, бо постійно ходила перевіряти їх, ставала ніби їхнім рабом. Мені доводилося записувати такі розповіді.
