Лем вам сміх у голові. Найсмішніші анекдоти тижня
Прийшов Фері з Кушниці в обласну больницю на прийом. Усьо лице в нього обпечене.
Звідат го дохтор: «Што ся стало»
Ун каже:
«Прийшов я думу. Чую запах газу. Знаю, што світло включати не мож. Айбо в хижі так темно. Но та я взяв і запалив шваблик, оби си пудсвітити… Раз лиш чую лиш: Бах!»
***
Маріка дзвонит комп’ютерщикови:
– Муй комп’ютер пише, ож не видит принтер. Я вже і монітор на нього повернула, а ун і так не видит! Що тепер чинити?
Хлопець рішив пудшутити:
– Покажи му перстом!
– Указую! Не помагат!
***
Зустрілися два закарпатці:
– Знаєш куме, я, майже, нині одкажуся уд паленки, у мене ниї алергія ся появила: уп’ю мало лишнього, і на тілі ся начинают появляти сині п’ятна…
– Розумію тя, куме. У мойої жони тоже тяжка рука!
***
Зустрівся Митро з цімобом. Зажурений такий.
Тот го звідат:
— Што ся стало??? На тобі лиця ниє!
— Представляєш, я нині свою жону з якимись хлопом у вароши видів…
— Но… печально. Хоть пудойшовись до них? Зазвідавись, што ко ун?
— Та де! Як я пудойду??? Я же у командіровці!
***
Стойит увечері Циля на автобуснуй остановці у вароши.
Раз до неї який файно одітий чоловік пудходит і звідає:
– Dode pа?
У неї аж дух захопило… Серце ся забило май сильно… По тілови мурянки пробігли… Француз, думає си.
– Перший француз у мене в жизні. Усьо. Кониць сірим будням! Буду тепер не шорвдарь їсти, а жаблячі лапки, танцьовати не на Поштовуй на Динь города, а в Парижі пуд Ейфельовов башньов. Прощайте закарпатські мужики із свойими заробітками, самогонков та розметаними по хижі штрімфлями. Пахнючитися буду не дезидором із базара, а настоящов Шанеллю із бовта. Як би му лиш штось удповісти. Ану што ня там у школі вчили, най вспомню.
– Пардон мсьє! …. Кес ке се? – видавила із себе, чухаючи потилицю.
Чоловік ся попозерав на ниї і мало персом коло виска не покрутив.
– Паніко, я вас лем позвідав, чи автобус ДО ДЕПА йде!!!
