Чому Закарпаття просто приречене стати найбільш щасливим регіоном України
Рік, що прийшов, а за східним календарем це рік свині, має бути щасливим для України. А найбільш щасливим регіоном, певно, має стати Закарпаття. Тому що так любити свиню, як люблять її закарпатці, ніхто і ніде не може. Якщо вся Україна жити не може лише без солонини, то закарпатці не можуть ні без шовдаря, ні без пікниці, ні без шойта…
А ще є кляганець, а ще дзяма… Сотні страв, тисячі варіантів їх приготування! У деяких наших ґаздівствах, скажу я вам, свині живуть у таких умовах, що кращі за умови проживання людей десь у Тамбовській області країни-агресора. Свиням у нас догоджають, смачно годують, тримають у чистоті, теплі та оточують турботою, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Правда, за тим же східним календарем, рік свині приходить у лютому, але яка різниця, ми святкуємо 1 січня. Наші люди люблять усе екзотичне і чуже. Бо воно красиве, незвичне і завжди здається кращим, ніж рідне. Згідно із старослов’янським календарем 2019 рік – це рік орла, що кружляє у вишині. Та про це чомусь ніхто не згадує. Бо і справді, свиня таки рідніша нашому менталітету.
Тож поговоримо про цю красуню. Треба зазначити, що свиня була і є однією з найбільш часто згадуваних тварин у фольклорі та літературі всіх часів і народів. Навіть у Біблії свині згадуються неодноразово. У одному епізоді у них вселяються злі духи і вони всі гинуть у морських хвилях, кинувшись туди з обриву чи скелі. Таким чином свині рятують людей. Хоча рятують вони нашого брата завжди – рятують від голоду.
У давніші часи ця традиція зберігалася аж до сімдесятих років двадцятого століття, ґазди різали свиней напередодні Різдва на містку перед воротами. Це щоб сусіди бачили, яку велику свиню виростили у цьому господарстві. До речі, свиня вважалася кращою, якщо у неї була товща солонина. Солонину вимірювали перстами (пальцями). Потім хвалилися: у нас солонина у чотири персти! Різав і розбирав худобину спеціальний чоловік – гентеш. Таких у великих селах було багато, один на кілька вулиць. Хороший гентеш за день у сезон різав дві-три свині. У нас цю роль виконував стрий Мигаль – у нього все виходило швидко, акуратно і без зайвої суєти. Правда, одного разу вже зарізана свиня, коли її почали обпалювати, встала і почала бігати по городу. То був переполох на все село. Ситуацію потім обговорювали у подробицях і сміялися з неї ще довго. Казали, що самогонка, яку традиційно випивали перед церемонією позбавлення свині життя була занадто міцна. Або ж її було забагато.
Чим ще унікальна закарпатська свиня? За що її люблять найбільше наші земляки?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».
Купуйте свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 11 січня.
