Харчувалася просто: бобами, овочами та іншими дарами землі. Секрети тих, хто дожив до 100 років і більше
Згідно з детальним аналізом розкиданих планетою острівців довголіття, найбільші шанси відзначити своє сторіччя є у фізично активних, релігійних і товариських жителів невеликих населених пунктів, які харчуються фермерськими продуктами, не зазнають стресів і розвинені інтелектуально.
День народження, який Марія Пісано з містечка Муравера на півдні Сардинії відсвяткувала 3 листопада 2018 року, був особливим: корінній жительці острова виповнилося 90 років. Привітати її з ювілеєм з’їхалися діти й онуки, вручивши іменинниці великий рожевий торт, пише Новое время.“Бабуся обожнює солодощі, але рідко їла їх, коли була дитиною, – розповідає онук Пісано 27-річний Лука Порку. – Харчувалася вона завжди просто: бобами, овочами та іншими дарами землі”.
У цій родині Марія не єдиний довгожитель: бабусі Порку за батьківською лінєю вже 86, дід дожив до 91 року, його сестра – до 100. Італієць зізнається, що знає ще кількох земляків, які вже відсвяткували столітні ювілеї.
Концентрація людей, вік котрих перевалив за сто, на Сардинії одна з найвищих у світі: на 100 тис. жителів таких припадає близько 24, а в окремих регіонах острова – 120. Та й середня очікувана тривалість життя у разі народження тут перевищує 82 роки, тоді як у середньому в світі вона на 10 років менша.
Ще довше – в середньому трохи більше 84 років – живуть японці. Країна висхідного сонця – лідер глобального рейтингу Всесвітньої організації здоров’я (ВООЗ) за очікуваною тривалістю життя, в якому останні позиції посідають бідні африканські країни, де багато хто не доживає і до 60. Україна перебуває в середині списку із середнім показником 72,5 роки.
Однак дослідники відзначають: у світі є не просто країни – рекордсмени за тривалістю життя, а окремі оази здоров’я і довголіття – їх ще називають блакитними зонами. Одна з них розташована якраз на Сардинії – в гористому регіоні Барбаджо, де зафіксована найвища концентрація чоловіків-довгожителів на планеті.
До визнаних блакитних зон відносять також острів Ікарія в Греції, острів Окінава в Японії, півострів Нікою в Коста-Ріці і селище Лома-Лінда в Каліфорнії. Є й інші локації з великою кількістю довгожителів – як, наприклад, долина Хунза в Пакистані, грузинська Абхазія й окремі поселення у Китаї. Однак відсутність якісних свідоцтв про народження у тамтешніх довгожителів змушує вчених сумніватися у точності даних звідти.
Ден Бюттнер, американський мандрівник і співавтор поняття блакитних зон, відвідав основні з них і з’ясував: довгожителів там об’єднує низка звичок і традицій. Серед них міцні соціальні зв’язки, щоденна фізична активність і раціон зі свіжих рослинних продуктів, мінімум стресу, а також наявність життєвої мети і віри.
“Щоб дожити до ста років, потрібно не тільки вести правильний спосіб життя, а й виграти генетичну лотерею”, – додає Бюттнер. Адже, за даними різних досліджень, від 15 до 30% шансів на довголіття контролюють гени.
“Блакитні зони, як правило, знаходяться в ізольованих спільнотах, які мають специфічні й однорідні для цієї території звички, а також є генетичними анклавами з низьким кровозмішанням”, – резюмує доктор Луїджі Ферруччі, науковий директор Національного інституту старіння у Національному інституті здоров’я США.
Їсти, молитися, кохати
Марікосу народився у 1920 році в сусідній із Барбаджо провінції Ольястра, 40 років працював водієм на місцевій залізниці й ніколи не мав власного автомобіля, всюди пересувався пішки.
Посилену фізичну активність в умовах гористого ландшафту і сімейну згуртованість дослідники називають серед головних чинників довгого і здорового життя у цьому регіоні. Також велике значення генетичної схильності до довголіття, яка передається із покоління у покоління у відокремленій острівній громаді.
Наприклад, 90-річна Марія Пісано ніколи не виїжджала за межі острова й тут таки вийшла заміж за земляка. Вона з дитинства багато працювала: прала в річці одяг для всієї родини, де крім неї було ще вісім дітей, розповідає її онук. І щодня вставала рано вранці, щоб принести води з річки і зібрати фрукти й овочі до сніданку.
Те, що правильний раціон важливий для довгого і здорового життя, підтверджують дослідники з усього світу. До того ж еталоном здорового харчування багато хто з них називає характерну для італійської та грецької блакитних зон середземноморську дієту. От і Дессі з Сардинії наголошує: його дід завжди їв просту, типову для острова їжу.
“Моя бабуся смачно готувала домашню пасту, хліб, соус із томатів, печиво, мармелад, – розповідає італієць. – Крім того, всі продукти були місцевими: м’ясо, сир, масло, оливки й овочі купувалися у сусідніх сімей”.
А ще довгожитель Марікосу не відмовляв собі в місцевому червоному вині каннонау, яке через високий вміст антиоксидантів і флавоноїдів, що очищують артерії, називають еліксиром довголіття.
“Червоне вино було обов’язковим напоєм на столі діда, але лише кілька склянок – без надмірностей”, – наголошує Дессі.
Про користь помірного вживання вина кажуть також довгожителі грецького острова Ікарія, де кожен третій дожив до 90 років і більше. До того ж, за спостереженнями дослідників, дієта ікарійців відрізняється від раціону жителів інших грецьких островів: наприклад, тут часто п’ють трав’яний чай і мало кави.
Свої відмінності від решти території країни має і японський острів Окінава, де зберігається найвища у світі концентрація жителів старших 100 років. На 100 тис. острів’ян припадає близько 50 столітніх, тоді як у розвинених країнах цей показник не перевищує 30.
Чотири століття острів був незалежним королівством, і сьогодні Окінава як і раніше відрізняється від інших префектур культурою, стилем життя і харчовими звичками.
“Самі остров’яни вважають запорукою свого довголіття прищеплену з дитинства звичку не хвилюватися через дрібниці, а також вживання багатьох овочів і трав, не поширених на решті території країни”, – розповідає Костянтин Овсянников, постдокторант Університету Цукуби, який більше чотирьох років живе в Японії та не раз розмовляв про довголіття з окінавцями.
До того ж на цьому острові традиційно вживають свинину і не страждають від дефіциту жирів і протеїну, як більшість літніх японців, для яких такий дефіцит у поєднанні з посиленим вживанням солі веде до ризику серцевих захворювань. А ще місцеві мешканці ніколи не переїдають, оскільки з маленьких тарілок і за традицією припиняють трапезу, коли шлунок заповнений на 80%, додає Бюттнер.
Не менш важливою є інтелектуальна і духовна їжа. Так, Овсянников згадує про дослідження японських вчених, що вказує на зв’язок між тривалістю життя і кількістю бібліотек на душу населення у цій країні. Інші наукові праці доводять: інтелектуальна, як і фізична активність протягом усього життя і в літньому віці сприяє довголіттю.
Наприклад, доктор Ферруччі згадує одного з учасників його дослідження у тосканській долині К’янті, який вразив його своєю неймовірною фізичною силою і ясним креативним мисленням: італієць, вік якого перевалив за сто років, одразу написав присвячений їхньому спілкуванню вірш і три хвилини простояв у планці.
“Коли я запитав про його секрет довголіття, він сказав, що силу йому дало життя, відкрите до змін, і максимальна щедрість до оточуючих”, – згадує дослідник.
А от для каліфорнійських довгожителів із міста Лома-Лінда, де більшу частину населення складають парафіяни церкви адвентистів, головним секретом довголіття є віра. Якщо для середньої американки очікувана тривалість життя – 80 років, то для мешканки Лома-Лінди – 89. Серед чоловіків розрив ще більший: 76 і 87 років відповідно.
Жителі Лома-Лінди мають різну генетичну спадщину: тут мешкають як вихідці з Латинської Америки, так і афроамериканці і нащадки європейців. Однак всі вони дотримуються дисципліни, яку диктує віра: їдять боби, насіння та іншу рослинну їжу, уникають м’яса, щотижня дотримуються шабату, присвячуючи весь день спілкуванню з Богом і членами громади, регулярно організовують спільні свята і вилазки на природу.
Про глибоку віру своєї 90-річної бабусі каже Порку: “Вона молиться щодня. А ще любить повторювати, що любов – це найбільший успіх, який тільки може трапитися з людиною”.
Свій 90-й день народження Марія Пісано (в центрі) з острова Сардинія зустріла в колі дбайливих дітей і онуків / Фото: DR
Турбота про бабусю
Здоровий спосіб життя і низький рівень стресу – невід’ємні умови тривалого життя, а разом із ними важливі матеріальне становище, умови праці, рівень освіти і медичні технології, вважає Ханс ван Кіпперслуіс, доцент кафедри економіки охорони здоров’я Університету Еразма в Роттердамі, який займається дослідженнями у сфері довголіття.
“У будь-якому суспільстві освіченіша, заможна частина населення живе довше за своїх менш забезпечених співгромадян”, – відзначає експерт.
Значимість соціально-економічного статусу наочно відображається і в рейтинзі країн за очікуваною тривалістю життя. Так, на чолі списку ВООЗ – благополучні Японія, Швейцарія і Сінгапур, тоді як у хвості – бідні африканські Чад, Ангола і Сьєрра-Леоне.
До того ж в альтернативному рейтингу Центрального розвідувального управління США перше місце посідає князівство Монако – третя у рейтинзі країн за обсягом ВВП на душу населення. А на четвертій позиції, за Японією та Сінгапуром, стоїть особливий адміністративний район КНР Макао, де мільярдні податкові надходження від великого грального бізнесу місцева влада вкладає в охорону здоров’я і соціальне забезпечення.
Ще один острівець довголіття в Азії – процвітаючий діловий центр Гонконг, де чоловіки живуть у середньому до 81 року, а жінки – до 87. У цьому мегаполісі багато зелених зон, добре розвинені громадські сервіси, зокрема транспорт і система медустанов. Тут також діє міська програма виявлення та усунення бар’єрів для мобільності людей похилого віку.
“Дослідження підтверджують: соціальна ізоляція і самотність убивають, – наголошує Бюттнер. – Важливо, щоб літнім людям було легко переміщуватися, куди вони зажадають”.
Тісні зв’язки традиційно підтримують рідні та сусіди на острові Окінава. З дитинства кожен окінавець має не менше п’яти друзів, з якими потім йде по життю, – так зване коло “моай”, розповідає Бюттнер.
А на грецькому острові Ікарія соціалізації старших остров’ян сприяють традиційні 24-годинні фестивалі паніїрі, на яких збираються всі покоління, щоб поспілкуватися і потанцювати. Крім того, на Ікарі піклуються про людей похилого віку: вони живуть у колі сім’ї, і тільки ті, в кого немає всіх родичів переїжджають до будинку для людей похилого віку, розповідають місцеві жителі.
На Сардинії також не прийнято передавати в чужі руки опіку над літніми членами сім’ї. Порку розповідає, що раніше сам жив із бабусею, а тепер за нею доглядає і допомагає по господарству його брат. А Порку навідується в гості на свята.
“На Сардинії чим старшим ти стаєш, тим більшій твій соціальний капітал, тим більше тебе шанують за мудрість”, – підтверджує Бюттнер.
Учасниці популярного музичного гурту KBG84 з острова Окінава, середній вік яких становить 84 роки, гастролюють островом і вже відвідали Токіо і Сінгапур
100 років або більше
Тоді як ван Кіпперслуіс зазначає: початок цієї тенденції припав ще на XVIII століття. До 1850 року зростанню довголіття сприяло поліпшення харчування, а потім – розвиток сфери громадського здоров’я. Остання фаза зростання тривалості життя почалася у 1930 році й пов’язана переважно з медициною – появою різного штибу медпрепаратів, особливо антибіотиків.
У майбутньому тривалість життя у всьому світі як і раніше зростатиме, стверджують вчені. Так, за даними дослідження групи співробітників Вашингтонського університету, до 2040 року як жінки, так і чоловіки в усьому світі стануть жити в середньому на 4,4 роки більше. До того ж Іспанія обжене Японію як країна з максимальною тривалістю життя з показником 85,8 року. Значно зросте очікувана тривалість життя у Китаї, тоді як для українців вона підвищиться приблизно на два роки – до 74,5 років.
Зростанню довголіття сприятимуть скорочення смертності від гіпертонії, ожиріння, підвищеного рівня цукру в крові, куріння і вживання алкоголю, вважають вчені. За деякими прогнозами, вже до 2032 року чоловіки житимуть стільки ж, скільки жінки, – в середньому 87,5 років.
“Зміни в очікуваній тривалості життя супроводжуватимуться поліпшенням здоров’я”, – певен доктор Ферруччі.
