Закарпатець напав на колегу з лопатою, але отримав такої «здачі», що помер
Мукачівці посварилися через бетонозмішувач, конфлікт закінчився трагедією
Василь (імена з етичних міркувань замінено) був напідпитку і почав нецензурно висловлюватися на адресу Івана. Поступово між ними виникла сутичка, під час якої Василь замахнувся лопатою на Івана. Оскільки між ними стояв Дмитро, який намагався обох заспокоїти, Іван відштовхнув його і вдарив Василя кулаком в обличчя. Від удару чоловік впав і вдарився об камінь на дорозі, а через кілька днів внаслідок отриманих травм помер у лікарні , пише газета «Неділя Закарпатські новини».
У суді свою провину закарпатець визнав і розповів, що відбувалося між ним та Василем.
«Бетонозмішувач був у спільному користуванні семи членів кооперативу, – зазначив він. – Ним користувалися всі згідно з домовленістю. Тоді його використовував Василь. Я у телефонному режимі попередив колегу, що прийду забрати бетонозмішувач, він погодився. Як ми й домовлялися, я з сином прийшов за ним. Василь стояв ще з двома хлопцями біля гаража. Я підійшов до них та спитав, де бетонозмішувач. Він був п’яним та відповів, що його нема, нічого не пояснивши. Між нами почалася суперечка з нецензурною лайкою. Дмитро, побачивши сварку, підійшов до нас, став між нами та почав мене вмовляти кілька днів почекати, бо Василь позичив бетонозмішувач комусь у с. Залуж. Під час цієї розмови я почув збоку крик «лопата» і побачив, як збоку позаду Дмитра Василь, тримаючи в руках над головою штикову городню лопату. Я одразу силою відштовхнув Дмитра у протилежний у бік, аби уникнути удару. Після цього, прикриваючи голову руками, застосував спортивний прийом: пригнувшись, ліктем зігнутої руки, силою відбив нападника, потрапивши чи то в лопату чи то в обличчя Василя. У ту мить мої очі були закриті, тож я не бачив, куди саме прийшовся удар. Помітив уже, як Василь упав горілиць разом із лопатою. Він спробував піднятися, але не зміг. Я, збагнувши, що він сильно вдарився, підійшов до нього з правого боку, підняв йому голову руками. У цей момент хтось забрав лопату, що лежала на землі поряд з Василем, та щось крикнув мені у грубій формі. Сторож кооперативу, який підійшов, сказав прибрати лопату з землі. Степан припер лопату біля стола між гаражами. Я попросив сина принести води для Василя. Я поливав його та розтирав йому руки. Він нічого не говорив. Тоді я сказав синові викликати «швидку», яка приїхала через 15-20 хвилин. Одночасно з лікарями приїхала і донька Василя з чоловіком та сином. Я спробував із нею поговорити, однак вона не хотіла. Потім прибула поліція, жодних пояснень в мене не вимагали. Десь через 4 години мене повезли на освідчення на стан алкогольного сп’яніння до лікарні, а потім взяли пояснення. Загалом із Василем у нас були дружні стосунки, вбивати його у мене ні умислу, ні наміру не було. Я оплатив лікування за весь час його перебування в медичному закладі».
Донька Василя теж дала свідчення.
«Того дня я була на роботі, але зателефонував знайомий і повідомив, що на території гаражного кооперативу б’ють батька. За мною заїхав син, і ми одразу поїхали туди. Прибувши на місце, через 10-15 хвилин я побачила батька, який сидів на землі біля гаража, що розміщений поряд з нашим. Його підтримував Василь. Він сказав, що хоче зі мною поговорити, але я відповіла, що зараз це не на часі. Моя увага була прикута до батька, за яким приїхала «швидка». Він дивися на мене, але не реагував. Його відвезли до військового шпиталю, де повідомили, що потрібно, аби його оглянув нейрохірург, тож його відвезли до Мукачівської ЦРЛ. Після огляду лікаря батька помістили в травматологічне відділення, а через два дні провели операцію. Після цього йому стало краще, однак за кілька днів він помер», – запевнила жінка.
А ось що повідомив син Івана:
«У якийсь момент я почув крик «лопата», повернувся і побачив, як з гаражу вибіг Василь із лопатою в руках, піднятою над головою. Він рухався у бік батька. Батько різко відштовхнув Дмитра у бік, а сам, прикривши голову руками, «пірнув» під нападаючого з піднятою лопатою та відштовхнув його від себе. Василь упав на землю. Охоронець припер лопату біля гаража. Батько у цей час присів, підняв голову потерпілого Василя. Той був при тямі, лежав на землі, не вставав і нічого не говорив, аж до приїзду «швидкої», а коли його почали забирати у лікарню, відмовлявся їхати. Коли приїхала його донька з зятем, батько наказав сфотографувати лопату, якою замахувався на нього Василь, мотивуючи тим, що не зможе довести взагалі існування цієї лопати».
Свідок інциденту Дмитро, що також є членом того ж кооперативу, розповів, що в той день вони з хлопцями там пообідали і погостилися спиртним.
«Коли ми вийшли, зустріли Івана з сином. Він першим почав розмову і запитав Василя, чому він не дотримує слова та не віддає бетонозмішувач. Вони почали з’ясовувати між собою стосунки, нецензурно висловлюватися, ситуація дедалі «загострювалася». Побачивши це, я став між ними, аби зупинити конфлікт. Однак обвинувачений Іван відштовхнув мене. А коли я озирнувся, то побачив, що Василь лежить на землі вкритійй грубим щебенем, з вух та носа тече кров, очі відкриті, однак він ніяк не реагує на те, що відбувається. Ми з Іваном почали обливати його холодною водою. Коли я підняв голову Василя, побачив кров’янисте садно», – зазначив він.
Голова кооперативу, у свою чергу, запевнив, що Василь під дією алкоголю часто замахувався лопатою на інших, однак самої сутички, що трапилася між чоловіками того дня, за його словами, він не бачив.
Суд визнав Івана винним у вбивстві через необережність і засудив до трьох років умовного покарання.
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
