Що закарпатська баба Анця робила у ваннуй, наповненій поливков із молодого кугута
Зараз вчити іноземні мови дуже модно. Багато хто в дорослому віці записується на курси, опановує англійську. Вирішила спробувати свої сили і баба Анця. Вона завжди себе вважала дуже розумною, талановитою і старанною, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
А підштовхнуло бабу до цієї думки те, що невістка вичитала в газеті «Неділя Закарпатські новини», що зараз в Ужгороді проводиться набір на курси з іноземних мов. Тож бабі теж захотілося бути сучасною, адже в душі вона почувалася ще дуже молодою. Крім того, вона, щоб бути модною, попросила онучку зареєструвати її у Фейсбуці. Не дуже розбиралася в усьому, але на сайт zakarpatpost.net підписалася. Навіть за кілька днів зібрала 124 друзів. Більшість із них ніколи не бачила в реальному житті. Але те її зовсім не хвилювало. Біда лише в тому, що у Фейсбуці постійно щось вискакувало незрозумілою для баби мовою. Спочатку вона щоразу питала онучку, а потім дівчині набридло пояснювати старій, тож вона заявила:
«Хочеш штось знати, учи англійську! Я тобі не репетітор, оби каждоє слово пояснювати і не гугл-перекладач. Хочеш – договорюся з нашов школьнов учительков і она ся з тобов буде занімати. За відповідну плату, канєшно. Но она з тебе, пенсіонерки, много не возьме. Тобі до ЗНО ся готовити не треба».
«Може й так, – відповіла стара. – Айбо я у школі вчила аж два іностранні язики!»
«Та што ти, бабко, мелеш! Які два? У оті далекі часи! Та ти і єден не знаєш!»
«Як які? Мадярський і математику».
«Но понятно. По-мадярськи ти говориш свободо. Хоть і недобре. Но завто свободно. А по-українськи ще хуже»
«Не знаю, може й так. Просто українські слова якось ся повторяют. Наприклад: Настя – ім’я, а ненастя – нефайна погода».
«Бабко! Не ненастя, а негода. Кажу ти, ож не знаєш! Добре, а німецьку хоть мало розумієш? Ти при войні жила. Німцю виділа своїми очима!»
«Йес!»
«Пак айбо есе англійськоє слово!»
-Як добре! Товди я аж три іностранні язики знаю!»
«Уповіш: «Я знаю говорити».
«Я знаю говорити».
«Пак айбо не по-нашому, а по-англійськи!»
«Я знаю говорити не по-нашому, а по-англійськи!»
«Нич ти не розумієш. Добре, уповіш, як буде «плавати» на англійськуй».
«Так, як і по-нашому. Пушов си на ріку, розобрався і пливи кулько хочеш»
«А пудоконник як буде?»
«Колись ти казала, ож Windows – ото окно… Уходит, що Пудwindows».
«Но, бабко! Ти дую спік інгліш?»
-Дую, дую помали. Особенно, коли їда горяча».
«Так точно дуєш, як кой муй цім бор Цильо. Купив си курс «Англійська уві сні». А дале цілий гуд каждий вичур слухав і дрімав пуд аудіоуроки. А тепер, коли чує іностранні слова, нараз засипає!»
«Молодий ще, добре спит. А в мене часто безсонніца. Якось ми дохтор порадив уд сього до 100000 раховати. Деколи докі дорахую, уже й рано наступає».
«А я, кой не годнам заспати, рахую до трьох.
«І всьо? Так різко засипаш? Но пак ти ще молода! Я в твої годи вобще не раховала»
«Ти мене не поняла! Деколи рахую аж до пу четвертої».
«Знаєш, кой я сиділа на дієті, мені ся снило, що я лежу у кориті у ваннуй, наповненуй поливков із молодого кугута. Вобще сон, як серіал, усе ся кончає на самому інтересному місті. Но та я ся товди пробудила аж у 9 часу. Штом ся хапала. Худоба голодна, корова не доєна, дідо, ги бик сердитий, ричав на ня».
«А мені послідній час дуже рідко штось ся снит. Видко, так мало сплю, що сни не встигають загружатися. Твоя же безсонніца уд того, што ти ся перевтомляєш за цілий день, а деколи коло газової плити ще й перегріваєшся… Завто сни ся і не закачуют».
«Дітино! Пак я не комп’ютерна програма. Што ти си напридумововала!»
«Пак айбо й ти не учениця, бабко! Знаєш, напомнилась ми одного з покупатєлю зоомагазину… того, у якому мама робит»
«Зашто ото ще?»
«Якось раз до ниї прийшов один чоловік і звідат, чи має она попугая, який говорит по-англійськи. Маму му каже, аж нєт, но має у продажі дятла. А ун ся начав інтересувати, яким язиком тото потя говорит. Мама ся не розгубила і заявила, што азбуков Морзе. Ти в мене майже так само».
«Знаєш, дитинко, – зітхнула баба Анця, – Усі мої молоді годи пройшли без англійської та без інтернета. Завто я знаю, що за базаром треба слідити, а за слова отвічати. Но три англійські слова знаю точно: «Вау», «Окей» і «Упс». Они ся хоть де пригодять. Їх даже наш дідо розуміє, хоть ун у язиках дуб. А ще я знаю слово «секс».
І тут стара задумалася:
«Ото лем муй старий пердун международноє слово розуміти не хоче, – подумала вона про себе. – Уже 20 году лем пердит ночами. А яка в нас молодость бурна була. Ко си муг подумати, што колись го жони вобще інтерсовати не будут. Йому би лем поїсти, лем футбол попозерати, лем із кумом поговорти. А про супружеський довг вобще забув. Склєроз у нього. Добре, што кой уд нього пінзію возьму, та пам’ять ся пробужає. Сятивбися з дідом. Як ня ще хлопом у керті пуд дичков тискав і за цьицьки хапав. Казав, што гузиря в ня май файна на світі. Така м’яка і велика. Я думала, што всю жизнь так буде чинити. А ун тепер про всі свої обіцянки забув».
Раптом роздуми баби перебила онучка.
«Бабко, не секс, а сікс. Ото на англійськуй «шість» буде!»
Стара, ще не оговтавшись від глибоких роздумів, тому не зрозуміла, про що йде мова:
«Які шість! Я про одного лем думаю – про діда свого. Айбо аж буже шість – тоже ся не удкажу. Главноє, оби молоді були, сильні та оби в них гроши було много. Вот увчу англійську та в Америку поїду! Там статую Свободи з мороженом у руках увижу, пуйду в Діснейленд на жілізних конях ся повозити, у Макдональдсі усі їхні факни та пончики покушаю, узвідаю рецепти, вернуся та в нас таку забігаловку в селі удкрию».
«Ти майже про штось другоє тепер думаєш, а не про іностранні язики, – зрозуміла онучка, що баба щось не те меле. – Но та ти точно ще одно англійськоє слово знаєш. У нас оно непонятно удкі ся взяло. Ото амбрела».
«Точно! – зраділа стара. – І не лем ото! Ще «долар» знаю… і дуже люблю оті зелені гроші. І назва звучит однаково на всіх язиках!»
«Но та тобі, бабко, і репетітора не треба! – спробувала піджартувати дівчинка. – Ти вже всьо і так знаєш! Можеш пакувати чемодани та на прийом до королеви Великобританії їхати!»
«А што! Тай поїду! – зраділа стара. – Як ї там звати? Єлизавета друга? Она ще уд мене май стара! Юй аж 93 годи. Я ще дівка порівняно з нив. І поїду! І познайомлюся! І поцімборуюся! І ще ї до нас у гості приглашу! А што! Най усіх люди в нас англійську научит та най попозерат, як ми туй жиєме. Я ї пасульов пудбиванов із капустов нагодую. І голубці накручу. У них там такоє доброє не їдять. Най знає, што такоє шіковні закарпатські жони та наша закарпатська кухня!».
