Наші заробітчани за кордоном: як почати свій бізнес в Європі
Українці не лише наймаються на роботу, а й самі відкривають кафе, салони краси і будівельні компанії
Впливове польське видання Gazeta Prawna склало список п’ятдесяти осіб, які мали найбільший вплив на польську економіку. Українці обійшли президента Анджея Дуду, посівши друге місце, після прем’єр-міністра Матеуша Моравецького, пише Сегодня.
Скільки українців працює в Польщі зараз – сказати точно не може ніхто. Оцінки урядів і експертів з обох країн коливаються від дев’ятисот тисяч до двох мільйонів. Українці не лише наймаються на роботу, а й самі відкривають кафе, салони краси і будівельні компанії. А на роботу до них просяться поляки.
Кожна п’ята компанія в Польщі вже найняла хоча б одного українця. І останні кілька років все більше наших земляків – тільки в минулому році близько тисячі – створюють тут власні фірми і беруть на роботу поляків.
Вроцлав – один з найпопулярніших міст серед українських мігрантів. Їх вже близько ста тисяч.
То який же бізнес з українським корінням – найуспішніший в Польщі і що так тягне наших за кордон?
“За останній рік кількість українців-підприємців в Польщі збільшилася мінімум в 2 рази”, – говорить Віталій Махинько, голова профспілки “Трудова солідарність”.
Що ж викликало такий підприємницький бум?
Надія, Алла та Ірина. Кожна – як-то вирішила кардинально змінити життя. І пройти шлях від заробітчанки до бізнес-леді. Тепер ці українки створюють робочі місця для поляків.
В Україні Надія мала свій сайт з продажу нерухомості, втім, справи йшли не дуже добре. Разом з сім’єю відправилася до Вроцлава 4 роки тому. Спочатку не було ні роботи, ні житла. За 3 місяці вивчила польську, а вже через рік відкрила тут фірму. Вона продає і монтує вентильовані фасади.
“Спочатку у нас в фірмі була тільки я одна. Десь через рік вже був другий співробітник”, – ділиться жінка.
Зараз в компанії працює вже сім фахівців. І більшість з них – поляки.
“Тому що нам треба було вписатися в польський менталітет, в польський ринок. Зараз ми на ринку вже видимі. Ми в колах будівельних починаємо бути відомими”, – говорить Надія.
І це все – менше, ніж за три роки. Можна було б і швидше. Але – значно дорожче.
“Послуги в Польщі коштують дорого. Ми ж намагалися всього домагатися своїми силами”, – ділиться Надія.
Менеджер з продажу поляк Марчін вже півтора року – підлеглий Надії. До цього тривалий час працював в Німеччині і Голландії. Каже, мав кілька пропозицій від різних фірм. І роботодавця вибирає не за національністю.
“Не має значення – яке коріння має фірма: українське або польське. Те, чим ми займаємося – досить нове і популярне. До того ж мені запропонували зручний графік: працюю, як і коли хочу. Головне – результат, від якого залежить мій заробіток” , – говорить він.
Полька Уршула, або Уля, – так ласкаво називають її українські колеги – працює стилістом-перукарем в салоні краси. Його півроку тому відкрила українка.
“Ми з нею колись працювали разом. Потім вона сама запропонувала мені роботу. Я погодилася, бо зарплата висока, дружня атмосфера і багато тренінгів, які раніше у мене не було”, – ділиться полька.
Алла – власниця салону. Такий же бізнес мала в рідному Харкові. Переїхала, бо чоловік отримав тут роботу. Їй теж довелося починати все з чистого аркуша. 2 роки працювала майстром манікюру в різних салонах і поповнювала клієнтську базу. Згодом орендувала приміщення, з нуля зробила ремонт і набрала команду. Зараз не вистачає ще одного перукаря і адміністратора. Останній обов’язково повинен бути поляком.
“Це як би глибше інтегрує людей. Ми не розраховуємо тільки на аудиторію приїжджих, ми розраховуємо більше на загальну аудиторію”, – ділиться жінка.
Конкуренція – божевільна. Бізнесменів – багато, а вмілих перукарів – не вистачає.
“Дуже багато салонів відкривають тут українці. Практично тут поруч з нами – один, два, три салони відкрилися приблизно в один і той же час”, – говорить вона.
Тому Алла вирішила взяти на стажування випускника курсів профорієнтації в місцевому центрі зайнятості. Досвіду у нього немає, але і платити йому не треба. Принаймні спочатку.
“Якщо ми працевлаштовуємо осіб з центру зайнятості, то ми на півроку отримуємо ту зарплату, яку платить власне центр зайнятості”, – говорить Алла.
Дефіцит кадрів відчула на собі і Ірина – на сусідній вулиці вона відкрила кафе-бістро в українському стилі.
“Якщо хтось вміє щось робити, і добре у нього це виходить, то він за набагато більші гроші може це зробити в Англії або Ірландії. А не тут. Або в Німеччині, наприклад”, – ділиться жінка.
Ірина залишилася у Вроцлаві після закінчення вузу. Повертатися додому не хотіла. Не бачила перспектив. Спочатку працювала в бухгалтерських фірмах, а потім – орендувала невелике приміщення з декількома столиками – для кафе.
“Я це поєднувала з нормальною роботою. Я просто на просто працювала від 8 до 4 годин на одній роботі. А після роботи йшла ще й підміняла, наприклад, кухаря”, – розповідає вона.
Ірина стала однією з перших в місті, хто привчив поляків до української кухні. Вони не тільки смакували, але і приходили влаштовуватися на роботу. За 7 років тут працювало 12 польських громадян. Наймає Ірина та украіцув, але їх оформити складніше.
“Уряд зацікавлений насамперед брати на роботу поляків. Наприклад на кухню ми можемо взяти людину на постійну роботу тільки після того – якщо виявиться, що на ринку немає поляка на його місце. Є ціла процедура, яку потрібно пройти”, – розповідає Ірина.
Незважаючи на це, українські заробітчани склали полякам серйозну конкуренцію.
“Якщо наші приїжджають і хочуть якомога більше працювати, тобто це в основному вимога 10-12 годин в день. Як мінімум 6 днів на тиждень, то у поляків такого сильного прагнення заробляти немає. Вони вечорами хочуть піти в кіно, ресторан. Погуляти по місту, на вихідних кудись з’їздити з сім’єю”, – говорить Інна Іванова, власниця кадрового агентства у Вроцлаві.
Інна шукає роботу для українських гастарбайтерів. Уже близько двохсот влаштувала на польські заводи і фабрики. Також допомагає відкривати власні фірми. Тут це можна зробити всього за 3 дні.
“Маючи там в середньому 300-500 доларів – можна фірму відкрити. Питання – що робити далі з цією компанією”, – говорить вона.
Понад три мільйони українців уже виїхали за кордон на постійну роботу, ще втричі більше – на сезонну. Але це ще не межа. Тому що Німеччина хоче спростити законодавство для трудових мігрантів. Отже, кадровий дефіцит в Україні буде тільки зростати, хоча він і так уже – надто відчутний.
