Як закарпатці день вишиванки відзначають. Скільки коштує вишивана краса
Впродовж останнього часу мода на вишиванку в нашому краї помітно зросла. Людей у майках із написами «Слава Україні», «Я – українець», із тризубами та синьо-жовтими сердечками, у верхньому одязі з елементами національної символіки можна зустріти вже не тільки на День Незалежності, День вишиванки, День знань чи інші державні свята… Серед закарпатців чимало молоді почали наряджатись у вишиванки на власний День народження, хтось включає вишиту сорочку у щоденний гардероб, а дехто навіть іде під вінець у національному одязі…
– У цьому році попит на речі з вишитим орнаментом зріс майже втричі, – каже продавчиня вишиванок одного з магазинів Ужгорода Ганна. – Найбільше купляють дорослі, оскільки діток «нарядили» раніше, а собі традиційно закарпатці звикли відкладати покупки на «потім». Проте наразі патріотизм краян настільки «зашкалює» (у позитивному значенні слова), що вже навіть соромно не мати вишитої сорочки. Але можу впевнено сказати, що ентостиль був, є і завжди буде актуальним.
Серед краму, який найбільш полюбляють прихильники патріотичного дрес-коду, лідирують різноманітні віночки, квіти в волосся, пояси, синьо-жовта біжутерія, плетені браслети у кольоровій гамі державного прапора, а також кепки з кумедними зображеннями політиків.
– Я через інтернет-магазин придбав собі наліпку-вишиванку на автомобіль, у області ніде не міг знайти, хоча буваю майже в кожному районі двічі на тиждень, – ділиться думками мешканець міста над Ужем Володимир Палюк. – Національний одяг мають усі домашні – як ми з дружиною, так і трійко синів. Більше того, на прохання найменшого Тарасика, купив у Львові вишиванку для нашого йокшерського тер’єра Тіммі та патріотичні бантики для сіамської кицьки Дельти.
Найбільш «просунутою» у плані етнічної моди є саме молодь – когорта вільних, незаангажованих особистостей, яка живе та думає по-сучасному.
– Першу вишиту сорочку мені подарувала хрещена на Великдень. Тоді мені щойно виповнилося три роки. Це була дуже гарна сорочка ручної роботи. Згодом мама сама вишила іншу, коли я вже ходила до школи. Зараз мені 18 років, у самої до рукоділля «руки не лежать», але маю кілька дорогих брендових речей, які залюбки одягаю на свята. Найдорожча з вишиванок коштувала майже тисячу доларів. Це дизайнерська робота, придбана у столичному бутику відомої модельєрки, – розповідає юна прихильниця національних традицій і велика модниця Катя Бонь.
– Ціни на сорочки, прикрашені машинною вишивкою, невисокі і зовсім не зросли в порівнянні з минулим роком. Зокрема, дитячу вишиванку можна купити за 250-850 грн., дорослу – за 450-900 грн. Ручна робота – приблизно 1500-5500 гривень. В асортименті є навіть наряди, вигаптовані бісером, є хрестик, гладь, стрічкова вишивка, – стверджує власниця однієї з крамниць жіночого одягу Оксана.
Слід зазначити, що хвиля патріотизму у нашому краї сягнула такого рівня, що як школярі, так і сивочолі бабусі шукають у канцелярських магазинах сині та жовті обгортки для паспортів, парасолі, патріотичні ручки, настільні сувеніри, записники для нотаток… Серед 20-30-річних все більше «сміливців» наважуються робити тату у вигляді орнаментованої смужки, тризуба, навіть мапи України, написів: «Я живу на своїй, Богом даній землі», «Патріот», «Ukraine», «Козацькому роду нема переводу!» тощо. Парубки зараз активно відрощують чуби, а дівчата – коси. Але вишиванка, безумовно, є безапеляційною королевою національної моди і перебуває на піку популярності.
– Я патріот свого міста, своєї країни, завжди прагнув прищепити любов до рідної держави іншим. Особливо це важливо зараз, коли Україна виходить на новий рівень стосунків зі світовою спільнотою. Хай це складний час, навіть трагічний. Але саме тепер для кожного з нас важливо пам’ятати, що ми – нездоланна сильна нація! І для підростаючого покоління у тому числі, – наголошує митець Василь Кадар. – І мені, до речі, дуже приємно, що не тільки в нас, але і в Америці та в Європі нарешті настав час популяризації української символіки.
Чомусь, думаючи про вишиванки, весь час згадується відомий прадідівський вислів «народитися у сорочці», що означає бути щасливим у житті. І слово «сорочка» вживається тут у своєму первісному значенні, як певна закодована сукупність енергій, які творять довершену і гармонійну долю людини. А отже, хочеться вірити, що наш миролюбний народ народився саме в ній, у тій чарівній вишиванці. І не важливо, чи ця сорочка куплена на ринку, на вулиці, у магазині, чи зшита самотужки або руками близької людини. Вона – наш захист, національний оберіг та старовинне орнаментальне письмо на полотні наших душ.
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
