Випадковість чи стратегія? Чому в Невицький замок були аж два входи
Легендарні і величні закарпатські замки ваблять і місцевих, і туристів. Вони приховують ще багато невідкритих таємниць і зачаровують своєю романтикою, кам’яними мурами, які були свідками дивовижної історії нашого краю, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Що ж від нас приховують головні фортеці області? Що вдалося знайти під час розкопок на території Ужгородського замку? Коли чекати реконструкції Невицького?
Про це та інше у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» ми говорили з відомим закарпатським істориком, археологом та дослідником, кавалером ордену Марії Терезії Олександром ДЗЕМБАСОМ.
– Ви говорили про те, що під час проведення водогону до Невицького замку було використано закон Блеза Паскаля. А які на сьогодні таємниці ще приховує замок?
– Водогін і є найбільшою з поки що знайдених. Він може стати неабиякою родзинкою для туристів при відвідуванні Невицького замку. Адже це – унікальна річ, зроблена в нашому краї ще за два століття до того, як був відкритий закон сполучених посудин. Ми не можемо стверджувати, що такий водогін використовувався лише у цьому замку, адже здебільшого пам’ятки замкової архітектури, і не тільки у нас, досить погано досліджені. Але масштабні роботи тепер проводяться і в Словаччині, і в Угорщині. Гадаю, таких пам’яток буде виявлено значно більше, адже технологія відома. І в якій би таємниці вона не зберігалася, це десь повинно було просочитися. І ми ще не раз будемо здивовані.
-Чи були колись раніше спроби реставрувати замок? Кажуть, що реконструкція робилася за чехів і дещо за радянських часів. А чи були якісь більш масштабні проби?
-Проект є. Свого часу він був розроблений інститутом Укрзахідпроектреставрація. У ньому було багато помилок, але вони не є грубими порушеннями. Їх було зроблено тільки через те, що замок був погано вивчений археологічно. Наприклад, розробники навіть не знали, де саме знаходиться місце входу в нього. Ми його відкрили і нам відома конструкція входу, а це – підйомний міст, який працював за принципом «журавель», він відкривався з допомогою противаги. Він був там, де знаходиться башта Барбакан, на місці, де зараз побудовано сходи. Але ми виявили ще один дивний випадок. Це навіть несподіване відкриття! Справа в тому, що ми знайшли аж два мости. Здавалося б, як таке може бути? Це ж нелогічно! Більше того, мости розташовані поряд. Але ж міст, чи вхід у фортецю – це завжди послаблення лінії захисту. Утім ми їх відшукали і довго не могли пояснити самі для себе, що ж це таке: двох мостів не може бути, та вони є. Виявилося, що володарі всередині ХV століття, коли саме й будувався водогін, дуже поспішали з реконструкцією. Була якась загроза. Через це було збудовано два мости: один тимчасовий, для робітників, а другий – постійний, основний. Робилося це для того, щоб вози, які везли камені, вапно, дерево та інший будівельний матеріал, могли в’їжджати на територію колом і не заважати один одному. Отже, з’ясовуємо навіть такі речі.
