Чи знаєте ви, на якій вулиці жив перший мер Ужгорода
Найкразще це відомо історику Йосипу Кобалю.
Ось, як він описує давню вулицю у книжці “Ужгород відомий і невідомий”:
«На початку 1860-х років, після відновлення конституційного ладу в Угорщині, Вовняну вулицю перейменували на Текелі на честь відомого угорського громадсько-політичного діяча, а після приєднання нинішнього Закарпаття до Чехословаччини її назвали вулицею Духновича. Цю назву відновлено лише в останні роки, – продовжує оповідку ужгородський історик. – Сьогодні вулиця Духновича не представляє цілісного архітектурного комплексу. Поряд із будівлями ХІХ століття зустрічаємо пам’ятки 20-30-х років ХХ століття, а подекуди уже й сучасну забудову. Однак нижче від єпископської резиденції височіє будинок, зведений у формі літери П, з довгим внутрішнім двором та багатою декорацією. До Першої світової війни там проживав колишній мер Ужгорода, знаний фольклорист, перекладач Міхай Фінцинський».
Але що нам відомо ще про старовинну вулицю? Фактів не так уже й багато, але дещо можна дізнатись.
Як засвідчує Йосип Кобаль, у кінці ХVІІІ століття на тодішній Вовняній вулиці знаходились найдавніша початкова школа міста та дитсадок.
«На місці будинку №5 діяла і перша постійна друкарня, що належала Карлу Єгеру (почав друкування у 1861 році). У 1907 році друкарню придбав Юлій Фелдеші, який колись сам опанував книговидавничу справу у попереднього власника. Окрім видання і продажу книг Фелдеші виготовляв церковні коругви, ризи, ікони тощо. У міжвоєнний час він активно включився у політичну діяльність, був обраний до Сенату Чехословаччини».
Із приходом до Ужгорода радянської влади змінилося все. Друкарню від Фелдеші забрали, а його самого заарештували. Згодом він і помер у одній із тюрем.
