1 163 євро чистого прибутку: якими бувають махінації туроператора
Користувач мережі Людмила Маркіз поділилася інформацією про те, як підрахувала реальну вартість туру в Італію.
За її інформацією, різниця між реальною ціною на відпочинок і тією, яку пропонує туроператор — 1 163 євро. Про це вона розповіла на своїй сторінці у Facebook, пише Обозреватель.
Далі публікуємо текст повністю і зі збереженням авторського стилю.
У минулому році фейсбук пропонував мені в’язану шапку з бісером за 4 тисячі грн, і це здавалося жахливо смішним. Ніфіга не розбираючись в брендах, не орієнтуючись на ринках пряжі і бісеру, поняття не маючи про зарплати в’язальниць і цінах на оренду складських і торгових площ в Києві, я ржала, і, мабуть, в покарання за цю смішливість сьогодні мені показали ось це:
“Останні місця у віп-еногастротур в Італію, всього за 1499 євро з людини з проживанням в номері на двох на справжній італійській фермі, зі справжніми італійськими сніданками. У ціні семиденного туру – дегустація італійських вин і сирів, майстер-клас досвідченого сомельє, а також обід в мішленівському ресторані. Авіапереліт і трансфери оплачуються окремо. Залишилося всього два місця”.
Ну як тут не згадати Керрі нашу Бредшоу з її знаменитим “Мен ай мей нот ноу, бат шуз? Шуз ай ноу.” Так ось, подорожі, особливо “еногастро” – це не шапочки, які ай мей нот ноу. Це кохання всього мого життя, і це – ай ноу. І ось що я вам розповім. Доба в даблі на “справжній фермі” – це максимум 70 євро (можна знайти і за 30, але у нас же віп, простігосподі, еногастротур). Разом – так вже й бути – 245 євро з особи на тиждень. “Справжні італійські сніданки” – це кава з круасаном. І навіть якщо жадібний фермер не включить сніданок у вартість, в найближчому до ферми містечку з вас візьмуть за нього трояк – 7 таких сніданків обійдуться відповідно в 21 євро. Далі у нас дегустація. Вин та сирів. Ну ок. Це ж віп-еногастротур, навіщо нам супермаркетскіе просекко по 3 євро за пляшку і кусіще горгонзоли дольче за 1.50? Ні ні. І лавка регіональних продуктів, де щоб продати пляшку за 6 євро, покупцеві наливають по пів-келиха з трьох різних пляшок і дають закусити сиром, прошутто, оливками і мигдалем, нам не по чину. І не базар, де можна все взагалі нашару продегустувати, ми не підемо. Ми підемо на платну дегустацію, заразом навчимося у досвідченого сомельє крутити келих за годинниковою стрілкою, нюхати його, полоскати вином горло і дивитися зі значенням. 50 євро. Ну і Мішлен. За комплексний обід “суп або салат плюс основна страва плюс келих вина” ці гади деруть з трудящих по 15 євро. А можуть ще добити десертом і зажадати всі 20. Так, в мішленівских ресторанах є комплексні обіди. І так, вони так коштують. Питання тільки, навіщо туди йти, якщо в сусідній нетитулованій траторії ви отримаєте за ті ж гроші вдвічі більші порції того ж самого плюс тарілку антипасти, гарячу фокаччу і чарку лімончелло на додачу від закладу. Але у віп-еногастротурістів свої примхи, Мішлен так Мішлен. Разом собівартість віп-еногастротуру: 245 + 21 + 50 + 20 = 336 євро. 1 163 євро чистого прибутку. А тепер увага, питання: ці віп-еногастротури правда хтось купує? І якщо так, то увага, головне питання: якщо я така розумна, чому така бідна?!
