Чоловік із дружиною поїхали у відрядження в одне місто… і те, що він випадково дізнався, змінило життя їх обох
Моя дружина часто їздить у відрядження. Ну, це не дивина. Адже вона – менеджер у великій фірмі, займається продажами. Та я і сам їжджу у відрядження, бо займаюся електронікою. Хоч і не так часто, як дружина, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ»
Здивувало мене тільки одне – чому багато квитків були саме у місто Бердичів. Галя сказала, що там їх дочірня фірма, то на цьому питання і вважалося закритим. Бо й справді – а чим Бердичів гірший за якийсь там Луцьк?
А одного разу і в мене було відрядження в це ж місто. Я помітив, що якась тінь впала на обличчя Галі, коли я їй повідомив цю новину. Але Галя сказала, що в неї просто неприємності на роботі. І я в це повірив. Бо останнім часом вона стала якоюсь засмиканою.
Я поїхав у Бердичів – аж на три дні. Мав зустрічатися там із різними клієнтами. Але між тим мав ще й багато часу, щоб погуляти містом. Один із клієнтів запросив мене у гості до свого друга – у того була гарна вілла під самим лісом. Краса там – просто неймовірна.
Ми, як це зазвичай буває у чоловічій компанії, випили. Виявилося, що той Олег був ще неодружений. Хоча пошикувати перед жінками він уже любив. Та й було чим. Така розкіш! Та ще і вкупі із таким вишуканим смаком.
А згодом Олег не втерпів – і став нахвалятися своїми жінками. Сам зізнався, що деякі одружені, тому їх фото може показати тільки найближчим друзям. Перед нашими очима постали красуні різного штибу, віку, уподобань. Одна вдягалася по-класичному, інша полюбляла міні, ще інша надавалася перевагу викличному червоному кольору. Кожне фото Олег супроводжував своїми розповідями. Деякі його сюжети таки справді були варті Голлівуду! Така пристрасть!
І раптом я побачив знайоме обличчя. Сумніву бути не могло! Це моя дружина. Ті ж самі зелені очі. Та ж сама усмішка. Той самий погляд. Як мені хотілося, щоб Олег зараз заткнувся. Але він, як заведений, торочив далі. Про мою Галю – теж. Нічого так коханка, – зробив підсумок він. Але є молодші і цікавіші. Тим більше що в нього якраз тепер є ці цікавіші, молодші.
Я ледве стерпів, поки вислухав цей монолог, щоб не заїхати йому в пику. Але все ж себе так і не видав. Ніхто навіть гадки не мав, що в картотеці коханок Олега знайшлося місце й для моєї благовірної.
Так от у чому причина її нервових зривів останнім часом! Як я міг бути таким легковірним раніше! Та ж усе й так було зрозуміло – як два рази по два! Я вирішив після цього випадку розлучитися з Галею. Адже Олег – теж, напевно, не єдиний у реєстрі її подружніх зрад.
Але доля посміялася і з мене теж. Я після поїздки не став одразу вдома зчиняти скандал. А потім сам захопився однією юною панянкою. І Галя про це знала. І жила з цим мовчки. А потім у мене були інші захоплення. І ми нарешті з дружиною розлучилися.
Зараз нам обом по 62 роки. Обоє ми самотні. Наші діти розлетілися давно – хто куди. І навіть онуки живуть далеко – в інших містах. А наші невдалі флірти так і не виросли потім у щось серйозніше. Ми тільки зараз зрозуміли, що наші стосунки були найважливішими в житті.
Та все ж зробити перший крок кожному з нас тепер дуже важко. Ні, не тому, що ми затамували якісь образи. А просто боїмося бути відкинутими. Боїмося, що один одного зранимо. А в старості це – велика травма.
Отак і живемо. Переживаємо одне за одного. Перепитуємо знайомих, як там у кого справи. А зробити крок назустріч – зась!
Іван КАРАЧУН, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net