АНОНС. Як закарпатка з прибиральниці стала викладачем за кордоном
Я закінчила фізмат у 90-ті. Всі мої недоспані ночі над конспектами виявилися даремними. Всі надскладні задачки, які вдалося перелопатити (тільки заради стипендії) стали іронією долі. У ці роки треба було продавати горілку на базарі або бензин, а не виснажувати мозок фізикою, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
З горя я подалася за кордон – на заробітки. Звичайно, в милій Європі мені дозволили тільки бути хатньою прибиральницею. На щастя, я хоча б потрапила в інтелігентну родину. Подружжя було викладачами і тому платили мені щедро. Ще й трохи жаліли мене, що з вищою освітою маю мити вікна та пилесосити. Щоб тільки якось виживати.
Але одного разу мій господар був у гніві. Я ніколи не бачила, щоб він був такий розлючений. А все через те, що десь зник його папірець із формулами, над якими він морочився вчора. Звичайно, що винуватою цього разу стала я. Мабуть, під час прибирання десь заникала той злощасний його папірець.
Ніколас жодного разу не сказав мені прикрого слова. А тепер кричав на мене, як на якусь останню негідницю. Здається, він навіть готовий був мене звільнити з роботи. Адже невдовзі мав захищати дисертацію. А його дослідження зникли.
– Що за формули? – спитала я, збираючи докупи рештки свого спокою.
Він став пояснювати. Але так роздратовано, що треба було набратися неабиякої мужності, щоб все це вислухати.
Тоді я взяла чистий папір на столі і стала писати ці формули сама. Це зайняло у мене хвилин десять. Потім я простягла папір йому.
Несподівано Ніколас стих, як дитина, яка дуже наплакалася і нарешті замовкла. Він дивився на мене приголомшено.
Що ж відбувалося далі?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «ПОРАДИ».
Купуйте свіжий номер газети «ПОРАДИ» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 15 червня.
