Коли Ужгород був селом. Думка історика
Які таємниці від нас досі приховує столиця Закарпаття? Яка з гіпотез про його назву є найбільш правдивою? Ким раніше була заселена Ужанська долина? Скільки насправді Ужгороду років?
Про це та інше у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» ми говорили з доктором історичних наук, професором Романом Офіцинським, який працює завідувачем кафедри історії України Ужгородського національного університету. Це – відомий вчений, автор понад двохсот праць, під його керівництвом успішно захистилися сім кандидатів наук. Удостоєний наукової премії імені Михайла Лучкая ‒ за краєзнавчі книжки «Народні перекази Закарпаття» та «Екскурсії Ужгородом”.
– Є один вартий уваги факт із вашої книжки. Під час першого перепису 1398 року в Ужгороді проживало 156 залежних селян. Місто тоді було селом?
– Точніше великим селом (віллою). Відтак Ужгород стає містечком (оппідумом), однією з резиденцій династії графів Другетів франко-італійського походження. У ХVІІ ‒ ХVІІІ століттях ним управляла рада з функціями суду, котру очолював староста. Одночасно діяла замкова влада: каштелян, yправитель, рахівник, суддя, тюремник, ключник… Після 1711 року, коли було укладено Сатмарський мир і весь регіон відійшов до Австрії, статус Ужгорода періодично змінювався: «казенне містечко», «містечко сільського типу», «казенне урбаріальне містечко». Право на виборний магістрат йому надано 1837 року…
